Правило «10 000 годин»: правда чи ілюзія

Таланти зазвичай вважають вродженою перевагою. Але сьогодні все більше людей впевнені, що саме наполегливість та віддана праця — ключі до майстерності в будь-якій справі. Сьогодні ми розповімо, чи достатньо 10 тисяч годин, щоб стати гуру свого діла.

У 2008 році канадський журналіст Малкольм Гладуелл випустив книгу «Генії та аутсайдери. Чому одним все, а іншим нічого?». У ній автор спробував розшифрувати формулу геніальності, до того ж зробив це досить прямолінійно.

Так, на думку Гладуелл, всі люди на світі рівні в шансах на успіх. Різниця полягає лише в кількісному показнику досвіду. 10 000 годин — стільки часу, на думку автора, потрібно витратити на будь-яку діяльність, щоб стати в ній експертом екстракласу. Парадоксальність цієї ідеї полягає в тому, що вона поширюється на всіх людей без винятку та на кожну з існуючих галузей.

Але чи можливо це? Пропонуємо у цьому розібратися.

Магічна формула

Гладуелл зайшов так далеко, що поставив під сумнів вроджену геніальність Моцарта, приписавши його музичні успіхи багаторічній праці, а зовсім не природній схильності.

Зрозуміло, частка правди в цьому є. Навряд чи можна скласти геніальну оперу, не опанувавши основи гри на музичному інструменті. Але правда також і в тому, що далеко не кожен, хто вміє грати на скрипці, приречений на успіх. Втім, про все по черзі.

Крім цього, Гладуелл навів приклад дослідження 1993 року, в якому описувалося навчання грі на скрипці. Так, учень навчився віртуозно володіти інструментом, провівши за ним вказану кількість годин.

Однак видання Royal Society: Open Science відносно недавно опублікувало інше дослідження, яка спростує теорію Гладуелл. Втім, ідея канадця не дискредитована повністю: важливість практичного досвіду залишилася невблаганною. Але на відміну від автора «геніїв та аутсайдерів», нові дослідники відводять практиці лише 1/4 факторів, що впливають на формування майстерності.

Талант чи практика

Нове дослідження провели психолог з Університету Кейс Вестерн Резерв — Брук Макнамара та її помічниця Мегха Майтреи. Вчені зібрали 3 групи музикантів, поділених за рівнем професіоналізму: від менш досвідчених до хороших та віртуозних. Потім підрахували кількість годин, які скрипалі кожної з груп віддали на своє навчання за все життя.

У підсумку вийшло, що найменш досвідчені респонденти присвятили грі на скрипці близько 6 000 годин, тоді як інші — по 11 000 годин. Тобто якісну відмінність менш досвідчених скрипалів від інших, цілком ймовірно, обумовлено різницею в кількості проведених годин за навчанням (практично у 2 рази).

Але чому якість виконання двох інших груп (середні скрипалі та віруозні) також різниться, при тому що їх практичний досвід ідентичний? На це питання відповідає Макнамара:

Звичайно, практика здатна поліпшити вашу кваліфікацію, але одною нею все не обмежується. Тобто людина, яка проведе більше годин за навчанням, необов’язково буде кращою, ніж та, хто має за спиною менше досвіду».

На думку Макнамара, майстерність — це набагато більше ніж практика. «Визнана геніальність залежить від ряду факторів, — каже дослідник. — Сукупність генетичних передумов, навколишнього та соціального середовища — все це робить нас тими, ким ми є і чого досягаємо».

Недосяжна ціль

З наукової точки зору, 10 000 годин — це не точна цифра, а метафора для «наполегливої ​​праці протягом довгого часу». Вам може і не вистачити 10 000 годин, але якщо ви мрієте виступати в концертному залі, віртуозно грати на гітарі або пробігти марафон, саме з цієї кількості годин варто почати. Зробіть у два рази більше, і у вас з’явиться шанс виграти на міжнародних змаганнях.

Так чи інакше, але майстерність всерівно вимагає багато часу та зусиль, і тільки окремі люди готові присвятити таку велику частину свого життя єдиній меті. Ось, чому для багатьох такі мрії так і залишаються недосяжними. Але це не причина кидати роботу чи улюблене хобі.

Джерело: bbc.com, hussle.com, forbes.com

Фото: Pexels