Мені просто пощастило: як розпізнати у себе синдром самозванця і не зламати при цьому кар’єру

Вам хоча б раз у житті доводилося у собі сумніватися? У собі, своїх знаннях, уміннях? Гадаємо, так. І це, за словами фахівців, не так вже й погано — головне не пірнути на саме дно мук та не поповнити список тих, кого здолав синдром самозванця. Що це за сидром та як з ним боротися — розповідаємо далі.

Але не лякайтеся, професор психології Домініканського університету в Каліфорнії Гейл Меттьюс переконана, що понад 70% успішних людей відчувають те саме. Серед них навіть є надзвичайно відомі: Альберт Ейнштейн заявляв, що на тлі загального визнання відчуває себе шахраєм, а відома голлівудська актриса Джоді Фостер вважала, що «Оскар» свого часу отримала випадково.

Сьогодні ми розбираємо таке поширене психологічне явище, як синдром самозванця, та описуємо методи боротьби з ним.

Ставимо діагноз

Для початку трохи історії. Вперше про синдром самозванця заговорили у далекому 1978 році. Тоді феномен уважно вивчили та описали вчені Пауліно Кленсі та Сюзанна Аймс. Клінічні психологи прийшли до висновку, що недооцінювати свої можливості схильні швидше жінки. Пізніше з’ясувалося, що і гідні світового визнання чоловіки часто вважають, що їх переоцінюють.

Недугу, якщо синдром самозванця можна так назвати, діагностувати нескладно. Ось ряд типових питань, позитивна відповідь хоча б на одне з яких — привід замислитися:

• Вам здається, що ваш успіх не більше ніж удача чи випадковість?
• Ви впевнені, що раз вмієте щось робити добре, то зуміють й інші?
• Професійні негаразди викликають у вас почуття провини?
• Важко переживаєте навіть конструктивну критику?
• Особистий успіх змушує думати, що вас переоцінили?

Звідси виникає логічне запитання: «Що далі?». Особливо воно актуальне на тлі досліджень, проведених у 2015 та 2016 роках. Вони виявили, що синдром самозванця може негативно позначитися на кар’єрі, тобто стати бар’єром для досягнення цілей та стати перешкодою у найвідповідальніший момент.

Визнання проблеми — половина шляху до її вирішення

Синдром самозванця — медаль з двома сторонами. Практикуючі психологи не бачать у помірному прояві синдрому самозванця нічого страшного, вважаючи, що певну обережність та сумніви у собі можна звернути на користь.

Невпевненість крім перешкод приносить і багато плюсів: обережність, варіативність поведінки, дисципліну, скрупульозність та відповідальність. З ким би ви хотіли працювати: з надмірно самовпевненою людиною, яка ніколи і ні в чому не сумнівається та не визнає власних помилок, або з тим, хто поставить під сумнів ваші гіпотези й допоможе вибрати кращу?

Але це не означає, що варто просто ігнорувати синдром. Визнайте, що він у вас є, та оберніть собі на користь. Ось декілька практичних порад.

Що радять фахівці:

1) Вас хвалять — ви вірите. Припиніть шукати у похвалі контекст: якщо вам сказали, що ви спрацювали на 5+, — прийміть відгук за чисту монету. Якщо ви не вірите самі собі, так повірте іншим.

2) Вчіться. І мова йде не тільки про прокачування професійних навичок. Вчіться новому: кататися на електросамокаті, вишивати, малювати аквареллю або грати на барабанах.

3) Змиріться з думкою, що не можна бути ідеальним для всіх та завжди. Важливо вірити у свою мету та розуміти, що критика й помилка — це просто ще одна сходинка на шляху вгору.

4) Знайдіть свою людину. Нехай це буде однодумець або такий же талановитий, але з сумнівами колега. Хваліть один одного та допомагайте фактам переважати над емоціями.

5) Дозвольте собі помилятися та продовжуйте працювати над собою. Помилка — це норма. Потрібно розуміти, що зовсім небагато людей будуть пам’ятати про ваші провали (можливо, взагалі ніхто). Ми часто вважаємо, що наші невдачі коштуватимуть дуже дорого. Якщо чесно, дуже рідко таке відбувається насправді. Більшість наших помилок не такі фатальні, як нам здається, і їх цілком можна виправити. 

До програшів потрібно ставитись як до уроку, до можливості навчитись. І налаштовуйтесь на тривалу роботу над собою. Пам’ятайте: діяти доведеться самостійно, швидко не буде, а працювати потрібно системно.

Шкідливі поради для тих, хто хоче страждати

• Весь час порівнюйте себе з кимось.
• Думайте: «Я так ніколи не зможу». Ще краще: «Я це не зможу тому, що…».
• Завжди залишайтеся у зоні комфорту.
• Проходьте якомога більше курсів, але не робіть те, чого навчились.
• Після завершення завдання обов’язково знаходьте 10 недоліків у своїй роботі.

Відверто кажучи, не важливо, звідки у вас синдром самозванця. Важке дитинство, соціальна ситуація, наслідки Радянського Союзу чи особливості виховання. Це абсолютно неважливо. Важливо, що можна з цим зробити та який шлях вибрати. Тому дійте та досягайте успіху.

Джерело: studway.com.ua, hussle.com, happymonday.ua

Фото: Pexels