Зґвалтування в деталях: законодавець уточнив поняття

Іноді законодавець вражає своїми пропозоціями щодо внесення змін до законів. Ось і цього разу “генії законотворчості” здивували багатьох юристів своїм “перлом”. Попри делікатність теми, Lойер вирішив розібратися в питанні.

 Законом України від 06.12.2017 р. №2227-VIII “Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами” було внесено істотні зміни до КК України. Зокрема, що стосуються злочинів проти статевої свободи. Згідно з даними офіційного сайту Верховної Ради зміни повинні набути чинності 11.01.2019 р.

Так, даним законом уточнено поняття зґвалтування.

“Стаття 152. Зґвалтування

1. Вчинення дій сексуального характеру, пов’язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування).

Нагадаємо, що поки в діючій редакції КК України визначається, що зґвалтування – це статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи.

Здається, що і так все зрозуміло. Навіщо зайва деталізація, ще й зважаючи на те, що до нового формулювання є безліч питань.

Цікаві думки з цього приводу навів Віктор Маркін, к.ю.н., доцент кафедри кримінального права і кримінології Львівського національного університету імені Івана Франка у своїй статті виданню “Юридична газета”.

По-перше, невдалою є конструкція нової редакції ст. 152 «Зґвалтування» КК України, відповідно до якої кримінально-караним визнається «вчинення дій сексуального характеру, пов’язаних з вагінальним, анальним або оральним проникненням…». Таке формулювання схиляє до висновку, що існують певні «дії сексуального характеру», які лише пов’язані з проникненням (вагінальним, анальним або оральним); хоча навіть школяру зрозуміло, що вказане проникнення, власне, вважається «дією сексуального характеру», за яку встановлюється кримінальна відповідальність.

Кумедним виглядає формулювання, відповідно до якого вказане злочинне дійство повинно відбуватися з «використанням геніталій або будь-якого іншого предмета». Вдумайтеся, penis визнаний «предметом», який «використовується» чоловіком! Можливо, основні ідеологи законопроекту розглядали ці «речі матеріального світу» як знаряддя вчинення злочину з відповідними правовими наслідками?

По-друге, нова конструкція ч. 1 ст. 152 КК вказує на те, що потерпілим в межах цього складу злочину є особа, яка зазнала вагінального, анального або орального проникнення. Тут одразу виникають деякі питання. Як бути у разі недобровільного природного статевого акту жінки щодо чоловіка, за якого проникнення «в тіло іншої особи» (чоловіка) не відбувається? Що робити в ситуаціях, коли проникнення відбувається в тіло суб’єкта злочину (наприклад, потерпілого змусили ввести фалоімітатор суб’єкту злочину)?

Напевне, у цих випадках скоєне не охоплюватиметься ні новою редакцією ст. 152 КК України, ні новою редакцією ст. 153 КК України (остання містить розмежувальну негативну ознаку – дії сексуального характеру повинні бути «не пов’язані з проникненням в тіло іншої особи»). До речі, на цей недолік зверталася увага у висновку Головного науково-експертного управління від 14.11.2016 р., де наголошувалося, що якщо йдеться про «… проникнення у тіло потерпілої особи, то за певних обставин винні особи можуть уникати кримінальної відповідальності». Мабуть, «винним особам» (очевидно, автори висновку мали на увазі ґвалтівниць) все ж таки складно буде уникати кримінальної відповідальності, проте відповідати вони можуть лише за новою редакцією ст. 154 «Примушування до вступу в статевий зв’язок» КК України, санкції якої менш суворі, ніж санкції нової ст. 152 КК України. Наприклад, недобровільний природний статевий акт дорослої жінки з неповнолітнім каратиметься штрафом (до 50 н.м.д.г.) або арештом (строком до 6 місяців), тоді як аналогічний акт дорослого чоловіка з неповнолітньою – позбавленням волі на строк від 7 до 12 років. Така собі гендерна рівність.

По-третє, нові редакції ст. 152 та ст. 153 КК України сформульовані таким чином, що допускають кваліфікацію за першою зі статей менш суспільно небезпечних посягань, а за другою – більш суспільно небезпечних, хоча планувалося все навпаки. Наприклад, за загальним правилом, недобровільне введення чоловічого статевого члена між молочних залоз потерпілої (мовою поціновувачів – «нарвасадата») з наступною еякуляцією є більш суспільно небезпечним, ніж, даруйте, примус потерпілої до смоктання Chupa Chups з тим, щоб суб’єкт злочину міг помастурбувати. Це очевидно, адже у другому випадку не відбувається тактильного контакту потерпілого із суб’єктом злочину. Звісно, перелік таких випадків можна продовжити.

Насправді, можна довго дискутувати щодо доцільності вказаних змін. Однак, дискутуй/не дискутуй, а закон вже прийнятий. То ж доведеться “жити по-новому”.