ВРУ хоче зробити встановлення загальнобудинкових лічильників тепла безкоштовним

У раді вважають, що встановленням, утриманням та заміною загальнобудинкових лічильників займалися постачальники, а не споживачі.

Як повідомляє Судово-юридична газета, з такою ідеєю виступила депутатка Анастасія Ляшенко.

Так, Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначає, що усі аспекти обліку послуг з постачання тепла лежать на плечах споживачів. Тобто, встановлення, утримання та заміну загальнобудинкових лічильників оплачують мешканці цього будинку.

Анастасія Ляшенко пропонує внести ряд змін у вищезгаданий закон. Змінам підлягають дві статті: стаття 3, яка регулює процес оснащення будівель лічильниками, та стаття 6, яка стосується їх обслуговування та заміни.

Зміни до статті 3 передбачають скорочення ряду її норм, а ще на ряд норм очікує повне виключення. Так, відносно велика частина 6 статті 3 скорочується до одного речення: «Витрати на оснащення будівлі вузлами комерційного обліку здійснюються коштом оператора зовнішніх інженерних мереж». Така сама історія і зі статтею 6, яку скорочують лише до обов’язку оператора своїм коштом обслуговувати та міняти лічильники.

Загалом, депутатка зазначає, що потреба у пропонованих змінах існує, зважаючи на постійне зростання тарифів та «загальне погіршення фінансового становища громадян». Втім, навряд можна сказати, що таким чином вдасться полегшити економічне навантаження на населення. Навпаки, такі пропозиції можуть лише збільшити витрати споживачів.

Інакше кажучи, для встановлення безкоштовних лічильників оператор має понести певні витрати, які зараз покладені на споживачів. У такому випадку його прибуток безперечно знизиться. Найбільш імовірним наслідком таких змін буде включення вартості встановлення певної кількості «безкоштовних» лічильників та «безкоштовного» їх обслуговування і заміни у тариф за постачання тепла.

Тобто, зараз кожен споживач платить лише частину (від кількості квартир) вартості встановлення лічильника у своєму будинку – і це одноразовий видаток. Натомість якщо їх вартість включать у тариф, то всі споживачі будуть щомісяця платити більше, щоб покрити можливі видатки на їх встановлення у будинках інших споживачів. Теж саме і з обслуговуванням та заміною.

Інші зміни законопроєкту до статті 3 також викликають ряд питань. Так, у частині 11 визначається, що споживачі не сплачують внески за встановлення, обслуговування та заміну таких лічильників. По-перше, частина шоста у редакції законопроєкту чітко визначає, що встановлення лічильників оплачує оператор, отже, це повторення норми іншими словами. По-друге, особливості обслуговування та заміни лічильник регулює інша стаття закону, а тому тут їх згадка недоречна.

Крім того, лунали й пропозиції змін до частин 7 та 8, які визначають можливість споживачів встановити загальнобудинковий лічильник самостійно (без участі оператора і за власний кошт) та виділення ОМС коштів на таке встановлення відповідно. У чинній редакції закону містяться положення про те, що у таких випадках споживачі не платять за встановлення, у законопроєкті їх пропонується виключити. Логіка такої пропозиції, імовірно, полягає у тому, що у частині 6 буде записано, що споживачі не платять за їх встановлення у всіх випадках.

Джерело: sud.ua

Фото: Pixabay