Роботодавець повинен звітувати про наявність вакансії для інвалідів — ВС

Починаючи з липня 2013 року роботодавець, який одноразово подав до центру зайнятості звітність про наявність вакансії для працевлаштування інвалідів у строк не пізніше 10 робочих днів з дати відкриття такої вакансії та не відмовив безпідставно у працевлаштуванні інвалідів, вважається таким, який вжив залежні від нього передбачені законодавством заходи для недопущення господарського правопорушення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд, розглянувши в касаційному порядку адміністративну справу за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ «Декор-Кераміка» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 18278,05 грн у зв’язку з відсутністю в штаті відповідача необхідної кількості працевлаштованих інвалідів (1 штатної одиниці).

Апеляційний суд, скасувавши рішення суду першої інстанції, позовні вимоги задовольнив, мотивуючи своє рішення тим, що відповідач не вжив усіх заходів для недопущення правопорушення у сфері господарювання, а саме протягом 2015 року звіти за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» направляв не щомісячно, а лише 8 разів.

ТОВ «Декор Кераміка» не погодився з таким рішенням і оскаржив його у касаційному порядку.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення апеляційного суду, дійшов висновку про задоволення касаційної скарги.

Для відступу від попереднього висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та напрацювання єдиної правової позиції спір вирішувався усім складом палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд зазначив, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів. Водночас пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості (ст. 18 Закону України № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

Таким чином, обов’язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Суд звертає увагу,  що обов’язок підприємств подавати центрам зайнятості дані про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів саме щомісяця був встановлений Законом України від 1 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення», який втратив чинність 1 січня 2013 року, а тому до спірних правовідносин не застосовується.

Верховний Суд наголошує, що з 12 липня 2013 року встановлено обов’язок підприємств подавати форму № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)»  не пізніше 10 робочих днів з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Це питання врегульоване Порядком подання форми звітності № 3-ПН, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316.

Суд також з’ясував, що відповідач не допустив безпідставних відмов у працевлаштуванні інвалідів.

Оскільки відповідач вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для недопущення правопорушення, це свідчить про наявність підстав для звільнення його від відповідальності, тобто від стягнення адміністративно-господарських санкцій (ст. 218 Господарського кодексу України).

Постанова Верховного Суду від  26 червня 2018 року у справі №806/1368/17 – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74992116.