Порядок примусового виконання рішення суду у трудових спорах може бути змінений

У Верховній Раді України зареєстровано законопроект № 8316 від 20.04.2018, яким пропонується змінити порядок примусового виконання рішення суду у трудових спорах.

Про це інформує «Українське право».

Як зазначається у пояснювальній записці, виконання рішень судів немайнового характеру, зокрема про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, залежить від самого суб’єкта, на якого покладено відповідне зобов’язання. Виконавець у такому випадку позбавлений можливості та не наділений відповідними правами по виконанню рішення суду.

Як свідчить практика, далеко не всі роботодавці погоджуються із приписами законодавства та ігноруючи їх, свідомо не виконують рішення суду. Фізично державний виконавець не може змусити роботодавця або колегіальний орган вчинити певні дії, маючи повноваження, визначені на сьогодні Законом України «Про виконавче провадження».

Тому законопроектом пропонується внести зміни до Закону «Про виконавче провадження», визначивши строк проведення виконавчих дій, спрямованих на виконання рішення, що підлягають негайному виконанню.

Так, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.

За рішеннями, що підлягають негайному виконанню виконавець невідкладно, але не пізніше наступного робочого дня від дня надходження виконавчого документа вчиняє виконавчі дії, спрямовані на виконання рішення суду.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно виконавцем на підставі виконавчого документа шляхом видання відповідної постанови  про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача.  Постанова виконавця є підставою для виходу працівника на роботу.

Постанова виконавця про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 Закону «Про виконавче провадження».

При цьому рішення вважається виконаним боржником з дня фактичного допущення працівника до роботи, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.