Перемога не складається просто з вбивства людей: це робота на різних фронтах

Микита Підгайний — СЕО Bot&Partners, юрист Опендатабот. У перший день вторгнення він долучився до ЗСУ.

І якщо раніше в цивільному житті Микита «вбивав» принтери, автоматизовував роботу і боровся з юрнею — то зараз в армії займається аеророзвідкою :). Він оператор дронів в одному зі штурмових підрозділів ЗСУ, який зараз працює на сході.

Поговорили з ним про те, як змінилося його життя після 24 лютого, чому обрав таку специфічну військову спеціальність; про особливості роботи оператора дрона і які завдання він виконує; про життя на фронті, побут, смішні й не дуже історії та про те, що для нього найтяжче на війні.  

Де ти зустрів 24 лютого?

В ліжку, оскільки це була 5 ранку. Я прокинувся від дзвінка брата, а потім почув вибухи. Далі обдзвонив своїх знайомих, передав справи по компанії своєму партнеру Андрію Удовиченку і пішов стояти чергу в військкомат (напевно, найбільша черга в моєму житті).

Ми з Андрієм завчасно домовилися, що я піду на війну, а він залишиться керувати компанією та волонтерити. 25 лютого я вже був зі зброєю в руках (24 лютого в військкоматі дуже тупив принтер і зброю мені видати не встигли ?). 

А до чого тут принтер? Це на щось вплинуло?

На швидкість прийняття людей (він міг друкувати 10-15 заявок за годину). Власне, це те, що я перше зробив корисного в армії…налаштував принтер.

В цивільному житті я займався тим, що «вбивав» принтери і налаштовував електронний документообіг. А перше, що я зробив в армії — це полагодив принтер у військкоматі. Ось така іронія ?‍♂️

Тобто твоя перша перемога — це принтер? 🙂

Так, а друга — монітор. Просто героїчна історія 24-го лютого (тут має бути табличка сарказму) ?‍?️

Що ти думаєш з приводу роботи військкоматів у той період?

Не впевнений, що я можу критикувати військкомати. Скажу м’яко…вони робили багато чого, за що я почуваю іспанський сором. 

Наприклад?

Хапати людей в супермаркетах, силоміць привозити в військкомат і примусово відправляти на фронт через дві години. Людям не давали навіть час на те, щоб зібратися. Хоча була ціла купа добровольців, які бажають потрапити на фронт та мають відповідну підготовку. Це не вигаданий приклад, я бачив це на власні очі в березні.

Як так сталось, що ти став оператором дронів?

Насправді я обирав собі спеціальність ще перед повномасштабним вторгненням. Оператор дронів була серед варіантів. 

Чи проходили ви навчання перед тим, як поїхати на передову? Бо я не раз чула про випадки, коли такого не було.

Так. Серед моїх знайомих військових більшість проходили навчання. Я чув про випадки без навчання (точніше бачив пости в фб), але мені здається, що це швидше винятки з правил. Інша справа — якість навчання. Якість була дуже низька, але я допускаю, що за останні 3 місяці щось змінилося на краще. 

Коли ти поїхав на фронт? Що там було?

У червні. Основні завдання операторів:

• пошук ворога
• корегування артилерії
• супровід піхоти з неба 

Це виглядає так: ми виходимо на завдання, знаходимо собі локацію для роботи, запускаємо дрон і починаємо працювати. Майже як в офісі…віддалена робота ?

Такий собі зручненький окопчик?

Так-так! Знаходите місце для віддаленої роботи, запускаєте дрон, шукаєте все що треба, збираєте дані і зйобуєтесь :), тобто повертаєтесь додому.

І все це якомога швидше. 

Розкажи як ви працюєте в команді? Я маю на увазі оператора і штурмана. 

Оператор і штурман це робоча двійка, така собі пара. Вона має бути гарно спрацьована  — важливо дуже добре розуміти одне одного. У фільмах поки не показують операторів дронів, зате показують снайперів. 

От якщо бачили: лежать два снайпери, говорять незрозумілою для інших мовою, але при цьому добре один одного розуміють. Така сама історія і в операторів дронів. Є оператор, який керує дроном, а є штурман, який слідкує за основним показниками, коригує артилерію, допомагає зорієнтуватися на місцевості і робить ще купу всього. Штурман має бути трішки розумніший 🙂

А ти оператор :).

Так :).

Можеш трішки розказати про результати вашої роботи?

Ми зробили десь 200 бойових вильотів. Більшість роботи це:
– пошук техніки, вогневих позицій та живої сили (тобто…фізичних осіб ?);
– корегування артилерії.

Чи бували небезпечні ситуації?

Та ні, робота гарна, конкурси веселі :). Жодних небезпечних ситуацій на фронті не може бути :).

:). Добре, переформулюю: чи потрапляв ти під обстріли?

Так. Переважно артилерійські…

Наскільки близько це було?

120-й міномет… 7 метрів. Ще одного разу десь метрів в 15 впав град.

Тобто в 7 метрах від тебе розривалася міна?

Так. 

Це прочитає мама 🙂

Тоді не було ніяких небезпечних ситуацій: у мене прекрасна, спокійна, віддалена робота :). Сиджу в штабі, налаштовую принтер, з котиками граюсь…?‍?️

Розкажи якусь історію з передової. Можна веселу. 

Є одна (хоча їх багато). Якось ми виконали завдання і відтягнулися в умовно безпечне місце. Я сідаю за комп працювати з картами і кажу штурману: «Який прекрасний ранок, нас ніхто не хоче вбити». І буквально через хвилину поруч з головою гепнулось зелене налите яблуко. Кажу: «Нуууу добре, рахунок оновлено» :). Це було смішно. 

Як організоване ваше життя там? 

Та в цілому все добре. Я не можу сказати, що є щось погане. Ми працюємо над своїм побутом: у нас є штуки, які покращують там життя. До прикладу, сухі душі або сублімована «Спадщина ЮНЕСКО» — дуже-дуже смачний борщик. Його заливаєш окропом і їси — це реально смачно. Якщо є охота, можна все цілком нормально налаштувати. 

Тобто навіть в окопі тобі нормально спати?

З нормальною екіпіровкою це не є проблема. 

Чи хотів би ти щось змінити в армії?

Напевно, це покращити процеси і військкомати. Наприклад, коли людей по мобілізації розкидають не за фахом, або коли мобілізують людей, які відверто мають якісь проблеми зі здоров’ям чи алкоголем. У нас таких немає, але я чув і бачив такі випадки — і їх чимало.

Що найважче на війні?

Заспокоювати цивільних, щоб вони не відчували провину, що вони не «там» і сплять в гарних умовах. Відпочивайте, працюйте, платіть податки, кохайтесь і трішки донатьте на ЗСУ. Живіть нормальним життям, бо іншого у вас не буде — воно одне. 

Мені доводиться часто заспокоювати знайомих. Повірте, ніхто на передовій ще жодного разу не сказав: от вони сидять в ресторанах, а ми воюємо. Тому зазбоооогооойтесяя. 

Перемога не складається просто з вбивства людей. Відкрию секрет: і на передовій це не тільки знищення окупантів. Перемога складається ще і з культурного, економічного, юридичного, інформаційного та ще багатьох фронтів. Вони не менш важливі, ніж робота на «0». Це праця в синергії: якщо закінчиться зброя, то битися на «0» буде значно важче.  

І наостанок — що б ти сказав людям, які сумніваються, чи іти в ЗСУ?

Якщо сумніваєтеся — не йдіть. Зараз є багато можливостей робити щось круте і наближати перемогу, не тримаючи в руках автомат. Хтось забезпечує логістику, хтось знаходить гроші, хтось може задовольнити якісь дуже специфічні запити.

Наприклад, мені нещодавно знайшли спеціальні навушники, бо звичайні мені не підходять. І це велика допомога для мене як бійця. Є ті, хто охороняють кіберпростір і при цьому ламають його в рашці. Хтось друкує на 3D-принтері, хтось збирає дрони…Тобто є купа роботи, яка дуже допомагає наближати нашу перемогу. Тому робіть те, що вам подобається — і тоді ви будете набагато ефективнішими. 

Слава ЗСУ!

Слава волонтерам!

Спілкувалася Яна Собко