Новели Закону України “Про ТОВ”
Юристка Кодола Богдана проаналізувала новели Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю”.
Правовий статус, порядок створення, діяльності та припинення, права та обов’язки учасників товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю станом до сьогодні регулювався Законом України «Про господарські товариства», який був прийнятий 1991 року.
12 березня 2018 року Президентом України було підписано довгоочікуваний Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – «Закон»).
Новелами Закону стануть введення таких понять, як «корпоративний договір» та «безвідклична довіреність».
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону, договір, за яким учасники товариства зобов’язуються реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утримуватися від їх реалізації (далі – корпоративний договір), є безвідплатним і вчиняється в письмовій формі.
Корпоративний договір може передбачати умови або порядок визначення умов, на яких учасник має право або зобов’язаний купити або продати частку у статутному капіталі (її частину), а також визначати випадки, коли таке право або обов’язок виникає. Зміст корпоративного договору є конфіденційним і не підлягає розкриттю.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону, разі, якщо довіреність видається з метою виконання або забезпечення виконання зобов’язань учасників як сторін корпоративного договору, предметом яких є права на частку у статутному капіталі або повноваження учасників, довіритель може зазначити у довіреності, що до закінчення її строку вона не може бути скасована без згоди представника або може бути скасована лише у випадках, передбачених у довіреності (безвідклична довіреність).
Ще однією новелою Закон є договір про створення товариства. Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону, якщо товариство створюється кількома особами, такі особи у разі необхідності визначення взаємовідносин між ними щодо створення товариства можуть укласти договір про створення товариства в письмовій формі. Договір про створення товариства може встановлювати порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частку у статутному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови. Договір про створення товариства діє до дня державної реєстрації товариства, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.
Законом суттєво зменшується обов’язковий перелік відомостей, що зазначаються в статуті. Більше не потрібно зазначати в статуті перелік учасників, їх персональні дані, розмір статутного капіталу, розмір часток учасників. Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону, у статуті товариства зазначаються відомості про:
1) повне та скорочене (за наявності) найменування товариства;
2) органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень;
3) порядок вступу до товариства та виходу з нього.
Також зменшується строк на внесення вкладу учасниками товариства у зв’язку із створенням товариства з 1 року до 6 місяців, з дати державної реєстрації, якщо інше не передбачено статутом.
Положення щодо переважного права учасників товариства на придбання частки іншого учасника, в новому Законі будуть прописані більш детально ніж в Законі України «Про господарські товариства».
Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону, учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов’язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу. Якщо жоден з учасників товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник товариства надав свою згоду на тридцять перший день з дати отримання повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства.
Законом встановлюється новий порядок виходу учасника з товариства. Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону, учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників. В той же час, ч. 2 ст. 25 Закону, учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, може вийти з товариства за згодою інших учасників.
Законом передбачається можливість скликання загальних зборів учасників з ініціативи виконавчого органу товариства, на вимогу наглядової ради та на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу.
Законом закріплюється ряд рішень загальних зборів учасників, які мають прийматися одностайно (затвердження грошової оцінки негрошового вкладу, перерозподіл часток між учасниками товариства, створення інших органів товариства, прийняття рішення про придбання товариством частки учасника), які приймаються ¾ (внесення змін до статуту, зміна розміру статутного капіталу, прийняття рішень про виділ, злиття, поділ, приєднання), та які приймаються більшістю голосів.
Статтею 36 Закону передбачається порядок заочного голосування. Учасник товариства може взяти участь у загальних зборах учасників шляхом надання свого волевиявлення щодо голосування з питань порядку денного у письмовій формі (заочне голосування). Справжність підпису учасника товариства на такому документі засвідчується нотаріально.
Також, відповідно до ст. 37 Закону, рішення загальних зборів може бути прийняте шляхом опитування.
Шляхом опитування не можуть прийматися рішення про:
1) обрання та припинення повноважень членів наглядової ради та виконавчого органу;
2) внесення змін до статуту товариства, прийняття рішення про здійснення діяльності товариством на підставі модельного статуту;
3) злиття, приєднання, поділ, виділення або перетворення товариства, затвердження статутів правонаступників;
4) ліквідацію товариства;
5) визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства у випадках, передбачених цим Законом;
6) виключення учасника з товариства.
Ініціатором проведення опитування може бути будь-який учасник товариства або виконавчий орган, якщо інше не встановлено статутом товариства.
Ініціатор опитування надсилає всім учасникам товариства відповідний запит з проектом рішення із запропонованого питання (питань). У такому запиті зазначаються адреса, на яку учасники товариства мають надіслати свою відповідь та прийняті рішення, і строк, протягом якого вони мають це зробити. Надсилання учасникам запитів може здійснюватися із застосуванням засобів електронних комунікацій, визначених статутом товариства.
У разі згоди із запропонованим рішенням учасник товариства підписує проект рішення та надсилає його ініціатору протягом 15 днів з дня отримання запиту, якщо інше не встановлено статутом товариства. Згода учасника товариства з прийнятим рішенням має бути безумовною. Надсилання учасником згоди з прийнятим рішенням може здійснюватися із застосуванням засобів електронних комунікацій, визначених статутом товариства.
Законом передбачається утворення наглядової ради товариства.
Наглядова рада в межах компетенції, визначеної статутом товариства, контролює та регулює діяльність виконавчого органу товариства. Зокрема, до компетенції наглядової ради може бути віднесено обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу товариства (всіх чи окремо одного або декількох з них), зупинення та припинення їхніх повноважень, встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства. Порядок діяльності наглядової ради, її компетенція, кількість членів і порядок їх обрання, у тому числі незалежних членів наглядової ради, розмір винагороди членів наглядової ради, а також порядок обрання та припинення їхніх повноважень визначаються статутом товариства.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону, на вимогу учасника чи учасників, яким сукупно належить десять і більше відсотків статутного капіталу товариства проводиться аудиторська перевірка фінансово-господарської діяльності товариства із залученням незалежного професійного аудитора (аудиторської фірми), не пов’язаного (не пов’язаної) майновими інтересами з товариством, посадовими особами товариствами чи з його учасниками.
Окрім цього, Закон містить визначення «посадових осіб товариства», «конфлікту інтересів», а також, що визначається «значним правочином» або «правочином щодо якого є заінтересованість».
Згідно з ч. 1 ст. 43 Закону, посадовими особами товариства є члени виконавчого органу, наглядової ради, а також інші особи, передбачені статутом товариства. Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону, конфліктом інтересів є конфлікт між обов‘язком посадової особи діяти добросовісно і розумно в інтересах товариства в цілому та приватними інтересами посадової особи або її афілійованих осіб.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 45 Закону, рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників. Тобто такий правочин вважається значним правочином.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Закону, правочин вважається правочином, щодо якого є заінтересованість, якщо він укладається товариством з будь-ким з наступних осіб:
1) посадовою особою товариства або її афілійованою особою;
2) учасником, який одноосібно або спільно з афілійованими особами володіє часткою, що становить 20 відсотків статутного капіталу товариства, або його афілійовані особи;
3) юридичною особою, в якій будь-яка з осіб, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини, є членом органу товариства;
4) іншою особою, визначеною статутом товариства
Отже, Закон «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» більш повно та прогресивно, аніж попередній закон, регулює порядок створення, діяльності та припинення товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю.
__________
Редакція може не поділяти думки авторів у розділі «блоги».
