БлоХ АдвоКотика: про святих людей – самоотвержених трудоголіків-юристів

Шось я останнім часом забігався, часу писать БлоХ геть нема.

Кажеться, тепер я відчув себе настоящім юристом. Вічно зайнятий, невиспаний і голодний. Бо нема часу нормально поїсти — то то, то сьо…

Впіймав себе на мислі, шо для юристів робота понад усе. Ось такі ми самоотвержені АдвоКотики. Та і діло гарне робим — людям помагаєм. Правда не всігда і не всім, тут як вийде. Але стараємось.

Тільки от якою ціною? Недоспаними ночами, підгорівшими нєрвами. Бо ж переживаєш за кожну справу, думаєш шо там і як. Перед сном нормальні люди тєлік дивляться, а ми позов пишемо, або судову практику шукаємо.

В ліжку люди про любов думають, а ми аналізуєм, шо да як. Згадуєм, як колись на судовому шось не те ляпнув, а міг би по-другому… Ех… сложна жизнь у нас, шо сказать.

Та і профдеформація дає своє. Друзья кажуть, шо тільки про право і торочу. Шо вони мене геть не понімають. Ну як так? Шо неясного? Странні…

Та і погляд, кажуть, змінився. По їх словам, я ніби посилаю всіх нахрін очима. Я не повірив, доки не побачив себе в дзеркалі. ШтоШ… жизнь АдвоКотиків така. Добре, шо поки тільки поглядом.

Кстаті, недавно був День доброти — так я відмічав. Старався не посилати всіх до біса…поглядом. А от Геловін не відмічав, я правда считаю, шо в АдвоКотському житті щодня страшилки. Ми і не таке бачили…

Короче, суть в чом. АдвоКотики — святі люди: самоотвержені трудоголіки. А ще вони – саме воплощеніє добра. Головне іх не чіпати, бо покусають і роздряпають вам лице своїми кігтиками.

Все сказав. Заспокоївся!

ОбніМяу)