Велика Палата ВС висловилась щодо юрисдикції спору про скасування державної реєстрації права власності
Під час визначення юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора критеріями розмежування адміністративної та цивільної (господарської) юрисдикцій є зміст спірних правовідносин та предмет оскарження.
У разі оскарження дії державного реєстратора з приводу відмови позивачеві як заявнику в державній реєстрації прав згідно зі ст. 24 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, то він є публічно-правовим і має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Про це інформує прес-служба Верховного Суду.
Позивач зазначив, що йому належить право власності на квартиру, проте він не може здійснити державну реєстрацію своїх прав, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно державний реєстратор вніс запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно з відмінними технічними характеристиками; просив виключити зазначений запис з реєстрів.
Він звернувся до державного реєстратора із заявою про вчинення реєстраційних дій щодо об’єкта нерухомого майна після відкриття на цей об’єкт розділу в Державному реєстрі прав відповідно до частин 2–3 ст. 13 Закону № 1952-IV та після формування реєстраційної справи і присвоюєння реєстраційного номера об’єкту нерухомого майна. Цей розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять відомості про: 1) нерухоме майно; 2) право власності та суб’єкта (суб’єктів) цього права; 3) інші речові права та суб’єкта (суб’єктів) цих прав; 4) обтяження прав на нерухоме майно та суб’єкта (суб’єктів) цих обтяжень.
Частиною 1 ст. 24 Закону № 1952-IV передбачено вичерпний перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав.
В цьому випадку підставою для відмови зазначено п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV (наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями) і вказано, що технічні характеристики квартири, які внесено до Державного реєстру, та ті, що зазначені в наданій позивачем довідці, є відмінними.
Це свідчить про наявність спору між заявником, що звернувся із заявою про реєстрацію прав на нерухоме майно, та державним реєстратором, який вчиняє такі дії.
Правовідносини виникли між позивачем і державним реєстратором з приводу виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на квартиру лише з тих підстав, що в записах неправильно зазначені технічні характеристики належної йому квартири. Інших підстав для скасування записів позовна заява не містить. Спір між подружжям з приводу права власності на квартиру вирішено судом, на виконання рішення якого позивач і звернувся до реєстраційної служби.
Велика Палата ВС вважає, що публічно-правові відносини виникають у випадку, якщо державний реєстратор діє як суб’єкт владних повноважень, вчиняє дії щодо позивача, які останній вважає неправомірними та такими, що порушують його права. Тобто під час визначення юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора критерієм такого розмежування є предмет оскарження. Якщо особа оскаржує дії державного реєстратора з приводу розгляду його заяви у контексті ст. 24 Закону № 1952-IV і спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, то він є публічно-правовим і має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Якщо позивач оскаржує дії державного реєстратора, який вчинив їх за заявою третьої особи, тобто дії стосуються правовідносин, які виникли чи виникають між державним реєстратором та іншою, відмінною від позивача, особою, вбачається спір про право між позивачем та іншою особою щодо нерухомого майна. Цей спір повинен розглядатися в порядку цивільного чи господарського судочинства, залежно від суб’єктного складу сторін, за своєю природою він є приватноправовим спором.
З повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 490/5986/17 (провадження № 14-331цс18) можна ознайомитися за посиланням.
