ЄСПЛ зазначив, коли політики порушують межі звичайного передавання інформації
Екс-міністра Болгарії звинуватили у вчиненні корупційного злочину. Оскільки інформація становила суспільний інтерес, кримінальне провадження супроводжувалося гучними заявами чиновників і високопосадовців.
Як такі заяви узгоджувалися із презумпцією невинуватості вивчав Європейський суд з прав людини у справі «Масларова проти Болгарії» (заява №. 26966/10). Прес-реліз рішення оприлюднено на сайті суду, передає інформаційний ресурс «ECHR: Ukrainian Aspect».
У зв’язку з розслідуванням розкрадання державних коштів під час реконструкції медичного центру прокуратура ініціювала зупинення недоторканності міністра праці та політики працевлаштування Болгарії Емілії Масларової. Втім, міністр одразу сама погодилася на кримінальне провадження і того ж дня в пресі була поширена інформація щодо обвинувачень та розповсюджені звіти на цю тему. Зокрема, прес-секретар генеральної прокуратури провів прес-конференцію, а його коментарі були поширені у ЗМІ.
Після зміни уряду Масларовій було пред’явлено обвинувачення в розкраданні державних коштів на суму близько 5,6 млн. євро і газета «24 Hours» опублікувала статтю, в якій було повідомлено, що прем’єр-міністр стверджував, що він був переконаний в очевидності вчинення злочину екс-міністром. Також газета «Politika» опублікувала інтерв’ю з заступником голови спеціальної парламентської комісії з розслідування витрат попереднього уряду. Депутат повідомив, зокрема, що це був типовий приклад корупції та недотримання закону про державні закупівлі, укладені міністром.
Посилаючись на статтю 6 §2 (презумпція невинуватості) та статтю 13 (право на ефективний засіб судового захисту) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Е.Масларова звернулася до Європейського суду з прав людини. Вона стверджувала, що первинний запит генерального прокурора, заяви прем’єр-міністра пресі і наступні коментарі прес-секретаря генпрокуратури та члена парламенту порушили її право на презумпцію невинуватості, а також те, що не було доступного жодного ефективного національного засобу судового захисту для неї для того, щоб подати скаргу.
У Страсбурзі докладно дослідили кожний пункт претензій.
Так, щодо запиту генпрокурора про призупинення недоторканності, високі судді зважили на те, що цей запит був відправлений через офіційні канали і не був доступний широкій громадськості чи ЗМІ. Він був складений у такий спосіб, щоб представити всю необхідну інформацію для того, щоб члени парламенту вирішили питання по суті. Таким чином, запит не порушив право Масларової на презумпцію невинуватості.
Стосовно заяв прем’єр-міністра у пресі, у ЄСПЛ звернули увагу на те, що оскаржувані речення були написані у формі непрямої мови і, таким чином, відображали тлумачення автором статті висловлювань чиновника. Відтак, суд не встановив, що заяви, приписані журналістом прем’єру дійсно були ним висловлені і визнав скаргу в цій частині також необґрунтованою.
А от прес-секретар генпрокуратури та член парламенту, на думку суддів ЄСПЛ, таки наговорили зайвого. Так, суд вважав, що з урахуванням посади, прес-секретар генпрокуратури був зобов’язаний вжити необхідних запобіжних заходів для уникнення плутанини щодо значення його висловлювань у зв’язку з кримінальним провадженням. Проте твердження прес-секретаря вийшли за межі звичайної інформації, оскільки вони однозначно вказували на те, що пані Масларова була відповідальною за розкрадання державних коштів, яке полягало в укладенні угоди про виконання державного замовлення з фірмою одного з її друзів.
В оскаржуваному інтерв’ю член парламенту посилався на триваюче кримінальне провадження проти Масларової, зазначаючи її ім’я та її статус міністра, а також описуючи звинувачення як особливо яскравий приклад порушення законодавства про державні закупівлі та корупцію. Ці висловлювання також вийшли за межі звичайної передачі інформації і широка громадськість могла тлумачити їх як категоричне підтвердження високопосадовцем провини екс-міністра в контексті кримінального провадження за розкрадання.
Таким чином, мало місце порушення ч. 2 ст. 6 Конвенції. Суд також встановив, що жоден ефективний національний засіб судового захисту не був доступний для Е.Масларової то ж мало місце порушення також ст. 13 Конвенції.
З текстом прес-релізу рішення ЄСПЛ у справі «Масларова проти Болгарії» (заява №. 26966/10) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.
