Страх, прив’язаність та співчуття: як це, захищати найбільш сумнозвісних вбивць у світі
Чи замислювалися ви, як це бути адвокатом серійного вбивці? Невже цим представникам закону не огидні їх клієнти? Чи можуть вони так чи інакше залишатися нейтральними, знаючи, що вчинили ці люди? Чи можливо, що адвокати таємно мріють, щоб їхні клієнти не виходили з в’язниці? Усі ці припущення цілком можливі, але незалежно від того, винні їхні клієнти чи ні, їх повинні представляти адвокати.
Джессіка М. Томас створила для американського видання Ranker список, що дає уявлення про юристів, які захищають серійних вбивць, та їх ставлення до цих кримінальних справ. У той час як всі адвокати схильні погоджуватися з тим, що обставини були психічно виснажливими, деяким, схоже, не пощастило більше, ніж іншим. Адвокат, який захищав Ейлін Уорнос, зізнався, що в результаті цієї справи його кар’єра та життя були зруйновані. Проте, деякі юристи схилялись до того, щоб дивитися на позитивні аспекти роботи з горезвісними злочинцями. Так, представник Джона Уейна Гейсі вважав, що ця справа мала позитивний вплив на його життя.
Жоден із винних в цьому списку не був виправданий, але цікавим тут є саме ставлення адвокатів до справ, які вони вели.
Джеральд Бойл захищав Джеффрі Дамера і не хотів, щоб його вбили
Адвокат Джеральд Бойл знав Джеффрі Дамера ще до того, як він отримав прізвисько «Канібал з Мілуокі». Він представляв Дамера в 1989 році, коли останнього звинувачували у розбещенні неповнолітніх. Хоча в той час ще ніхто не знав, Дамер вже вбив п’ятьох молодих людей. У 1991 році Дамер був затриманий поліцією після того, як передбачувана жертва втекла. Злочинець був заарештований, коли поліція прийшла до нього додому і виявила скелети, людські голови і відрубані частини тіла. Дамер отримав кілька довічних ув’язнень за 17 життів, які він забрав, але був убитий іншим ув’язненим, перебуваючи у в’язниці.
У 2003 році колишній адвокат Дамера з’явився на телебаченні суду, щоб обговорити вирок серійного вбивці Гарі Ріджуея. Під час інтерв’ю Бойла запитали, що він думає про вбивство Дамера і чи були у нього дружні стосунки зі злочинцем. Бойл відповів:
Очевидно, полегшення не було. Я не хотів, щоб його вбили. Дамер був дуже хворою людиною. Я вірив тоді і тепер вважаю, що він був психічно хворий і дуже серйозно хворий. Ми не повинні хотіти вбивати душевнохворих. Я думаю, що помста дійсно належить Господу. Я не проти вуличної самооборони, але влада не повинна брати в цьому участь. Якби смертна кара спрацювала, у нас було б менше злочинів. Сидіти у в’язниці до кінця свого життя звучить для мене суворіше, ніж отримати смертний вирок. Я б краще помер, ніж був довічно ув’язнений у будь-якій із в’язниць світу.
Чи був він другом? Ні. Але я відчував велике співчуття до цієї людини. Він був точно найсумнішою людиною, яку я коли-небудь знав. У нього ніколи не було друга протягом більш ніж пів години за усе його життя. Він був абсолютно самотній, і все життя прожив в жахливій самотності. Маючи це на увазі, ви повинні були жаліти його. Він був, ймовірно, найлегшим клієнтом, який у мене коли-небудь був. Він був таким слухняним, ніколи не скаржився, не хотів нічого більше, ніж просто померти. Він думав, що він диявол, і, не дивлячись на те, що він зробив більш злі вчинки, ніж будь-хто, кого я коли-небудь знав, він був далеко не найбільш злою людиною, як я уявляв.
Коли його засудили, детективи, які заарештували його, запитали мене, чи можуть вони піти до нього і попрощатися. А працівники в’язниці сказали, що він був найлегшим хлопцем, якого вони коли-небудь мали. Отже, як ви бачите, він був просто жалюгідним.
Ірвінг Канарек захищав Чарльза Менсона і вважав його дуже привабливою людиною
Ірвінг Канарек був адвокатом Чарльза Менсона під час сумнозвісного судового процесу над Тейт-Ла Бьянкою в 1970 році. Розлючений Менсон напав на Канарека в залі суду. Адвокат був дуже відкритим і чесним у своїх почуттях щодо захисту Менсона. Він заявив:
Для мене рішення взяти справу Менсона не було складним. Я мав на меті боротися з юридично допустимими доказами, а їх кількість була мізерною. Його вина була заснована на кількох чутках, неприпустимих в суді. Без сумніву, він був юридично не винен. І, більш того, він був насправді невинний. Не було ніяких доказів, що пов’язують його з цими вбивствами. Газети, журнали, кінофільми роздували справу — Менсон був втіленням людського зла.
Чарлі не був монстром. Коли ви дивитеся на юридично допустимі докази, ви приходите до зовсім іншого висновку. Просто дивлячись на нього з об’єктивних міркувань, він привабливий чоловік.
Вільям Келлі захищав Чарльза Нга, але не відчував жаху перед своїм клієнтом
Вільям Келлі був адвокатом Чарльза Нга у 1998 році, коли останній разом зі співучасником злочину Леонардом Лейком відповідав за зґвалтування, тортури і вбивства від 11 до 25 жертв. Він був визнаний винним в 11 вбивствах і засуджений до смертної кари. Про захист Нг Келлі заявив:
Чи відчував я в жах від свого клієнта? На арені вбивств у тебе просто немає таких думок. Ви думаєте: «Я зроблю все можливе, щоб захистити цю людину так добре, як тільки можливо». Ви хочете перемогти. Ви боретеся з іншою стороною. А те, буде він виправданий чи ні, залежить від присяжних.
Треба було спробувати зрозуміти Чарльза Нга, щоб захистити його. Наші стосунки не були дуже душевними, тому що він постійно критикував. Я сказав йому: «Я досвідчений юрист, ми будемо робити це по-моєму…»
Деякі з родичів жертв ненавиділи мене. Ви не можете успішно розглядати справи про вбивство, якщо ви емоційно пов’язані з жертвами. Ви повинні бути дуже, дуже об’єктивними. І трохи холодними.. Ви можете поспівчувати в певній мірі, подумати про це в перший день, коли вони плачуть в залі суду. Але як тільки суддівський молоток опускається і гра починається, ось і все, вони просто не є частиною того, що ви робите.
Греді Куеррі захищав Дональда Гаскінса і був трохи зворушений його смертю
Греді Куеррі почав представляти Дональда «Пі-Ві» Гаскінса в 1976 році. З цього часу і до 6 вересня 1991 року, коли Гаскінса було страчено, вони провели сотні годин разом. Гаскінс був визнаний винним в дев’яти вбивствах, хоча зізнався більш ніж в 100. Куеррі розповів про те, що він багато дізнався про закон і гуманність, захищаючи Гаскінса. Він продовжував стверджувати:
Ми могли б вивчит, що-небудь, якщо придивитися до нього ближче і, можливо, зрозуміти щось про те, яке поєднання речей створює людину, здатну вбити, може, 50 або більше осіб. Я не думаю, що ви можете бути знайомим з кимось протягом 10 або 12 років і не відчувати почуття до них після їх смерті.
Куеррі написав 2 томи книги про Гаскінса під назвою «Серійний вбивця Пі-Ві або Вбивця-маніяк: нова історія правдивого злочину».
Джон Генрі Браун захищав Теда Банді, але не мав емоційного зв’язку з ним
Протягом 70-х і 80-х років Джон Генрі Браун був адвокатом Теда Банді. Банді, який підозрюється у вбивстві 100 осіб, але зізнався лише у 30, був страчений за свої злочини 9 лютого 1978 року. Браун говорив про цю справу під час публічних виступів та при написанні своїх мемуарів «Співчуття дияволу». Відносно захисту Банді Браун заявив:
У мене зазвичай буває емоційна взаємодія з клієнтами, але Тед Банді був прекрасним прикладом того, хто народжений злим. У мене не було співчуття до нього. Але я дійсно хотів врятувати його від смертної кари. Іноді він був розумним і привабливим.
Тед сказав мені дещо, що показало, що він на 2% не соціопат. Він сказав: «Джон, я хочу бути хорошою людиною, я просто нею не є».
Сем Аміранте захищав Джона Уейна Гейсі і став більш жалісливим
У 1978 році Сем Аміранте став адвокатом серійного вбивці Джона Уейна Гейсі. Аміранте і Гейсі знали один одного з політичного кола Норвуд-Парку ще до того, як Гейсі був заарештований та став відомим як «Клоун-вбивця», відповідальний за вбивства щонайменше 33 жертв. Насправді, Гейсі найняв Аміранте для вирішення інших юридичних питань, і саме Гейсі був першим клієнтом Аміранте, коли він відкрив власну юридичну практику.
Аміранте описує захист Гейсі як досить напружений час в своєму житті, відзначаючи, що і він, і його сім’я отримали кілька погроз щодо своєї безпеки, але це було не так уже й погано. Аміранте сказав, що його робота з Гейсі зробила його більш жалісливою людиною і що він надихнув його на створення програми, яку він назвав I-Search: вона вимагає від поліції негайно шукати зниклих дітей замість того, щоб чекати трьох днів.
Коли Аміранте запитали, чи вважає він, що Гейсі заслуговує смертної кари, він відповів: «Можливо, але він не повинен був бути засуджений до смертної кари. Вони могли б вивчити його і з’ясувати, чому він зробив те, що зробив, щоб такі випадки більше не повторялись».
Марк Протеро захищав Гері Ріджвея і відчував себе спустошеним
У листопаді 2001 року Марк Протеро був призначений захисником у справі «Вбивці Грін-Рівер» Гері Ріджвея. Ріджвей був засуджений за 49 вбивств, але зізнався у вбивстві 71 людини. Коли Протеро взяв на себе справу Ріджвея, він був повністю поглинений нею і протягом двох років щодня контактував із вбивцею.
Незважаючи на те, що Протеро був єдиною людиною, якій Ріджвея зізнався у всіх своїх злочинах, розповівши жахливі подробиці, Протеро не думав, що Ріджуей був поганою людиною. Він сказав:
Як захисник, ви повинні розрізняти хворобу і погану поведінку. По суті, люди не злі. Я намагаюся знайти в них хороше і працюю з цим. Деякі люди справді дуже погані. Але Гері не був одним з них. За зовнішніми характеристиками, принаймні, ніхто не сказав би, що він вбивця. Він був одним з найбільш милих, найбільш шанованих людей. Його погана частина була повністю прихована.
Незважаючи на те, що суд закінчився, і Ріджвей отримав довічне ув’язнення, двоє чоловіків все ще знаходяться на зв’язку. Протеро навіть зберігає недавню тюремну фотографію Ріджвея поруч зі своїм комп’ютером у своєму домашньому офісі.
Стівен Глейзер захищав Ейлін Уорнос і заявив, що під час цього процесу його репутація зіпсувалася
Стівен Глейзер був найнятий Ейлін Уорнос після її першого судового розгляду у справі про вбивство, коли вона побачила рекламу адвоката по телебаченню. Глейзера можна побачити в документальному фільмі 1993 року «Ейлін Уорнос: продаж серійного вбивці». Він здається нетрадиційним адвокатом у фільмі. Він розповідає про те, скільки марихуани він курить по дорозі до свого клієнта у в’язниці, і розповідає про свої мрії займатися музикою, а не правом.
Саме Глейзер представляв Уорнос, коли вона отримала смертну кару, і він наполягає на тому, що жінка хотіла цього вироку, не дивлячись на його заперечення проти нього. Зібравши 10 000 доларів для того, щоб з’явитись в документальному фільмі про Уорнос, він пояснив:
Я сказав їй (Уорнос), що якщо вона коли-небудь захоче вставити гайковий ключ в систему, якщо вона вирішить, що їй не потрібен електричний стілець, я сказав, що все, що їй потрібно зробити, це підняти питання, що Стівен Глейзер має фінансову зацікавленість в результаті. Це помістило б гайковий ключ в систему.
Глейзер також пояснив, як робота над справою зруйнувала його життя, і сказав: «Врешті-решт, [це] зруйнувало мою репутацію. Це зруйнувало все».
Сара МакКіннон захищала Денніса Рейдера і все ще відчуває, що він її переслідує
Денніс Рейдер на прізвисько «БТК-душитель» був відповідальний як мінімум за 10 смертей з 1974 по 1991 рік. Коли Рейдер відчув, що його злочинам не приділяється достатньо уваги, він почав насміхатися над поліцією, написавши їм листи про вбивства. Написання листа в кінцевому підсумку призвело до його арешту в 2005 році. Сара МакКіннон була однієї із учасників команди, що захищала Рейдера в 2005 році.
Після того, як Рейдер був визнаний винним і засуджений до довічного ув’язнення, МакКіннон заявила, що вона все ще відчуває на собі страх від переслідування цією людиною.
Переклад: Іванна Мельничук
Фото: Max Pixel
