Новий податковий закон: баланс між підтримкою держави та тягарем для громадян
Про трансформацію податкової системи України у воєнних умовах: підвищення військового збору, нові правила для підприємців та ефективність цих змін для фінансування оборони.
Чи можуть податки стати інструментом перемоги? Питання здається риторичним, але саме його ставить перед собою кожен українець, дізнаючись про нові податкові зміни. У час, коли країна виборює свою незалежність, податкова система набуває нових, воєнних рис: збільшені ставки, додаткові збори, зміни для підприємців.
Але чи є це справедливим тягарем, що сприяє перемозі, чи черговим випробуванням для громадян, які й так живуть у режимі економії?
Історія знає чимало прикладів, коли війна змушувала держави змінювати фінансові правила гри. Достатньо згадати США часів Другої світової, коли громадяни масово купували військові облігації, або сучасний Ізраїль, де кожен шекель із податків націлений на оборону. Тепер і Україна робить свій вибір.
Закон № 11416-д став однією з найрезонансніших змін цього року, але за ним стоїть більше, ніж просто підвищення ставок. Це історія боротьби, відповідальності та пошуку справедливості.
Воєнний збір: новий податковий тягар чи справедливий внесок?
28 листопада стало символічним днем змін: Президент України Володимир Зеленський підписав Закон № 11416-д, який вносить суттєві зміни до податкової системи на період воєнного стану.
Важливість цього документа складно переоцінити, адже його ухвалення має на меті не лише збільшення бюджетних надходжень, але й забезпечення більшої прозорості у відносинах між державою та бізнесом.
Розпочнемо з ключового аспекту закону — військового збору. Це питання хвилює як пересічних громадян, так і підприємців. Ставка збору для фізичних осіб суттєво зросла: з 1,5 % до 5 % на широкий спектр доходів, включаючи заробітну плату, орендні платежі та виграші. Але чи є це обґрунтованим?
Підвищення ставок: навіщо і для кого?
Одним із головних аргументів підвищення ставок військового збору є необхідність фінансової підтримки обороноздатності держави. У контексті війни це звучить логічно. Але тут важливо врахувати два нюанси: об’єктивність такого рішення та його вплив на різні соціальні верстви.
Для фізичних осіб-підприємців (ФОПів) обов’язок сплати військового збору розпочнеться з 1 січня 2025 року, залежно від групи оподаткування. Найбільш вразливими виглядають платники єдиного податку першої та другої груп, для яких збір фіксований — 800 грн на місяць. Для третьої групи ставка становить 1 % від обороту, що, з одного боку, враховує індивідуальні доходи, але з іншого — може стати надмірним тягарем для малого бізнесу.
Чи є аналогічні приклади у світі?
Досвід Ізраїлю, де податкове навантаження на час війни значно збільшується, показує, що подібні заходи працюють лише за умови чіткої прозорості та спрямованості на військові потреби. Так, в Ізраїлі громадяни активно підтримують армію через податки, але держава звітує за кожен витрачений шекель. В Україні наразі гостро стоїть питання довіри до використання бюджетних коштів.
Податок на прибуток: нові виклики для фінансового сектору
Для банків та фінансових компаній податковий тиск також посилюється. У 2025 році податок на прибуток для фінансових компаній зросте до 25 %. Окрім цього, банки сплатять половину свого прибутку за 2024 рік. Такий підхід виглядає виправданим із погляду наповнення бюджету, але чи не стане він гальмом для розвитку фінансової системи?
Прозорість через деталізацію звітності
Важливим нововведенням є перехід на місячну звітність із ПДФО та ЄСВ. Як адвокат із практичним досвідом, я можу сказати, що це рішення значно підвищує навантаження на бухгалтерів та підприємців, але водночас дозволяє державі краще контролювати податкові надходження.
У США подібна система місячного звітування виправдала себе завдяки жорстким штрафам за порушення строків подання декларацій. Чи готові до цього українські платники податків? Питання залишається відкритим.
Рентні ставки: крок до справедливості?
Підвищення ренти на видобуток піску, щебеню та каоліну до 13 гривень за тонну виглядає як позитивний крок. Але не можна ігнорувати той факт, що видобувачі сировини часто намагаються уникнути сплати податків. Введення звільнення від ренти за передання матеріалів на потреби ЗСУ є гарним прикладом соціально відповідальної політики. Проте контроль за цим процесом має бути бездоганним, щоб уникнути корупційних схем.
Українське виноробство та мінімальні ціни
Підвищення мінімальних цін на вино — ще одна цікава ініціатива. З одного боку, це підтримка легальних виробників, які страждають від конкуренції з тіньовим ринком. З іншого боку, чи готовий український споживач платити більше за якісний продукт у період економічної кризи? Для прикладу, у Франції держава стимулює виноробів через субсидії, а не лише через обмеження конкуренції.
Чи стане новий закон ефективним?
На мою думку, багато залежить від реалізації та контролю. Наприклад, місячна звітність, підвищення ренти та нові ставки військового збору можуть стати реальним інструментом наповнення бюджету, якщо супроводжуватимуться жорстким дотриманням законності. У протилежному випадку ми ризикуємо отримати ще більше ухилень від сплати податків та зростання соціальної напруги.
Як адвокат, я неодноразово стикався із ситуаціями, коли недосконалість податкової системи ставала причиною непорозумінь між платниками податків і державою. Тому дуже важливо, щоб усі ці зміни супроводжувалися широкою інформаційною кампанією та роз’ясненнями для громадян і підприємців.
Підсумовуючи, зазначу, що новий закон є важливим кроком на шляху до стабілізації фінансової системи. Але будь-який закон працює лише тоді, коли його виконання підкріплене довірою громадян і чіткою реалізацією.
Новий податковий закон — це не лише про цифри та ставки. Це про виклик, який постає перед кожним із нас у час війни. Чи готові ми взяти на себе більший фінансовий тягар заради оборони? Чи зможемо побудувати систему, у якій прозорість і справедливість стануть основою довіри між державою та суспільством?
Ці зміни можуть стати ключовими для наповнення бюджету та підтримки армії. Але їх успіх залежить не лише від рішень уряду, а й від того, як ці рішення будуть сприйняті та реалізовані. Для цього потрібен контроль, діалог із громадянами та бізнесом, а головне — чітка відповідь на питання, куди і як витрачаються зібрані кошти.
Цей закон — випробування для нас усіх. Але водночас це шанс зробити фінансову систему більш прозорою, а внесок кожного українця — більш відчутним у спільній справі. Війна вимагає жертв, але ці жертви мають бути справедливими та зрозумілими. І тоді ми разом зможемо не лише втримати економіку, але й наблизити перемогу.
📌 Редакція може не поділяти думки авторів у розділі «Блоги».
