Введіть мораторій на реформи і країна розквітне, – адвокат О. Шевчук

Lойер поспілкувався з адвокатом Олексієм Шевчуком. Гостро, прямо і сміливо.

Понад 63,9 тис. авто з іноземною реєстрацією в режимі транзиту та тимчасового ввезення перебувають в Україні з порушенням терміну. Чому, на Вашу думку, представники влади ніяк не врегулюють це питання?

В основі цього закладено бажання державного службовця отримати власний інтерес. При тому, що державний службовець має діяти в інтересах держави, а не власного інтересу.  Ця вада притаманна 40% держслужбовців. Ми її поступово викорінюємо змінами в державі. Однак через те, що службовці весь час щось хочуть отримати для себе – це питання блокується. І повірите, скоріш за все воно блокується не на найвищому, а на  найнижчому рівні тими, хто мав би систематизувати практику і направити це питання до уряду з пропозиціями. Сьогодні ми не побачили жодних пропозицій від податкової, від митної служби для того, щоб вони втілилися в якісь законопроекти. Ми бачимо тільки розкачування ситуації.

В чому першопричина цієї проблеми? Вихід із ситуації?

Проблемою тут є той «хробак» який сидить в 30% старої гвардії державних службовців. А може вже пора почитати/подивитись на ті сфери, де нічого не треба для себе, а щось треба зробити для держави?

Вихід з цієї проблеми є. Беремо дві-три профільні організації, активістів, декілька народних депутатів, представника уряду, саджаємо за круглий стіл, і кажемо: розробіть нарешті законопроект по європейським номерам. Приведіть туди правозахисні організації, представника міністра екології, щоб все відповідало стандартам, пропишіть –  через кордон г*но  не пропускати, і повірте – через декілька днів буде  законопроект, і ціни будуть нижчі. А поки кожен хоче мати з цього зиск – нічого не буде.

Рада розпочала свою роботу. До процесуальних кодексів понад 4 тис поправок. Які шанси?

Г*но ці процесуальні кодекси, якщо вже зараз до них 4 тис поправок. Не можна допускати, щоб документ виходив з поправками. Це проект, який вони згубили на самому початку.  Я б сказав, що судова реформа – це профанація. Судова реформа – це те, що зараз знищило всю судову систему. З’явилися суди без суддів, судді без повноважень, навантаження на одного суддю понад 12 тис справ. Як в тому анекдоті: ви так хотіли, як я вас боялася. Хотіли щось зробити, а завалили все.

Сьогодні депутати вихваляються, що внесли понад 4 тис поправок і роблять селфі на фоні кодексів… тільки ці кодекси з 4 тис поправок нікому не потрібні. Треба сісти і нормально напрацювати один документ. Знов таки: ніхто не хоче працювати. Візьміть активістів, посадіть їх за парти і хай вони протягом місяця напишуть нормальний законопроект. Однак ніхто не хоче писати – всі хочуть критикувати.

Те що вони зробили показові виступи з кодексами для громадськості і підігнали їх під Верховний Суд – не означає, що ці кодекси комусь потрібні. І, потворю, саме судова реформа згубила судову систему и поклала третю гілку влади.

Власне від прийняття кодексів залежить «доля» судової реформи і конкурсу в Верховний Суд в тому числі. Ви вірите в судову реформу? Конкурс відбувся?

Це треба називати не судовою реформою, а звичайним робочим процесом. На цьому заробляють кошти, тому весь час щось і реформують. Може треба ввести мораторій на реформи? Хоча б  на п’ять-десять років. Тоді можна побачити, що де і як працює. Ми не встигаємо пожити з тим, що нареформовано.

І саме головне – на сьогоднішній день не можна щось реформувати, не маючи на це концепції, пілотного проекту, конкретної робочої моделі,  на якій можливо побачити всі недоліки та проблеми. Після цього тільки можна імплементувати зміни.

У нас в країні весь час щось реформують. Це добре чи погано? Цей процес коли-небудь закінчиться?

Справа в тому, що всі ці реформи нічим не відрізняються від експериментів в лабораторіях, де так само потрібно передбачити, яким чином піде розвиток, чи який буде вплив того чи іншого вірусу або ліків.

Має бути концепція, що спільно розроблена громадськими активістами, народними депутатами, профільними міністерствами.  Має бути встановлена чітка відповідальність за невиконання плану по підготовці цієї концепції.  Після цього має бути чітко визначений той, хто має імплементувати цю концепцію. Має бути чітко визначений план по впровадженню. Наприклад, Програма розвитку до 2020 року, з чіткими строками і відповідальністю.  І саме тут громадське суспільство/активісти мають контролювати і бити в баки біля ВРУ, якщо не виконується те, що вони спільно підписали. А не просто сліпо вимагати. Бо в нас як: від одних вимагаємо реформ, гроші ідуть іншим, і вся ця модель не працює. Це нагадує вакханалію по розпилюванню державних коштів.