У НПУ розкрили особливості процедури спадкування в сільській місцевості

Однією з основних задекларованих ідей законопроекту № 9140 є надання безперешкодного доступу сільському населенню до оформлення своїх спадкових прав, чого вони начебто позбавлені в сьогоднішніх реаліях.

Проаналізувавши положення цього законопроекту, у Нотаріальній палаті України звернули увагу на те, що фактично це призведе до поступового знищення державних нотаріальних контор, шляхом заміни їх на уповноважених посадових осіб органів юстиції. Оскільки при розробці вказаного законопроекту було взято загальну кількість виданих свідоцтв про право на спадщину по всій території і не враховано, що у сільській місцевості саме приватні нотаріуси видають значну кількість свідоцтв про право на спадщину.

При цьому, не проаналізовано саму процедуру оформлення будь-якої спадщини: чи то нерухомості, чи то грошових коштів, чи корпоративних прав тощо, а також тієї кількості документів, яку необхідно зібрати спадкоємцю, аби належним чином приступити до оформлення своїх спадкових права вже у нотаріуса.

Підготовка до кінцевого етапу оформлення спадкових прав, тобто до видачі свідоцтва про право на спадщину, передбачає збір великої кількості інформації щодо спадкового майна від різних установ, включаючи БТІ, Держземагентство, Пенсійний фонд, податкову, оцінювачів. І це не є вичерпним переліком.

Отже, перед тим, як спадкоємець виявить бажання оформити свої спадкові права, незалежно від того, яка саме особа буде видавати свідоцтво про право на спадщину (чи то нотаріус, чи то посадова особа органу місцевого самоврядування, чи то уповноважена особа органу юстиції), селянин має у будь-якому випадку:

• по-перше, отримати всі необхідні запити;
• по-друге, у разі оформлення спадкових прав на житловий будинок або квартиру, з’їздити до районного центру в БТІ (замовити необхідні документи, а згодом приїхати ще раз і вже їх забрати), при цьому, надання таких послуг теж досить дорого вартісне;
• по-третє, у разі оформлення спадкових прав на земельну ділянку особі потрібно буде сходити в Держземагентство, замовити витяги з ДЗК на земельні ділянки померлого.

А в більшості випадків, перед тим, як землю внесуть до ДЗК, ще й необхідно виготовити технічну документацію на кожну земельну ділянку. У свою чергу, технічну документацію роблять приватні землевпорядні організації. І надання таких послуг також є досить довготривалим та вартісним.

• по-четверте, для дарування (у разі нарахування держмита), а іноді —- для оформлення спадщини, необхідно зробити оцінку, яку роблять приватні оцінщики і яка нині є досить вартісною послугою;
• по-п’яте, аби підтвердити родинні відносини, у більшості випадків селянину необхідно знову- таки з’їздити до районного центру, де знаходиться відділ ДРАЦС, для отримання повторних свідоцтв, чи звернутись до суду для встановлення факту родинних відносин.

Тому потрібно зазначити, що оформлення будь-яких спадкових прав — це дуже складний, багатоетапний та доволі тривалий у часі процес, який навіть у сьогоднішніх реаліях не залежить від волі нотаріуса.

Окрім цього, коли в селах не вистачає нотаріусів для того, аби люди мали змогу на місці безперешкодно і комфортно оформити спадкові права, скласти заповіт чи засвідчити вірність копії документа, то для вирішення цієї проблеми однієї наявності нотаріуса в селі замало, коли на його фоні у сільській місцевості відсутні органи земельних ресурсів, відсутні відділи міграційної служби та, відсутні незалежні оцінювачі, немає поштових чи банківських відділень.

При цьому, необхідно зазначити, що на сьогоднішній день саме в районних центрах, де зазвичай розташовані усі необхідні установи, як раз і працює достатня кількість нотаріусів.

Щодо довготривалого процесу видачі свідоцтв про право на спадщину протягом багатьох років, то така ситуація може бути пов’язана з тим, що особа її не оформлює через небажання, або ж не може отримати для її оформлення необхідні документи.

Тому, якщо у селі навіть і з’явиться уповноважена посадова особа органу юстиції, яка буде вчиняти нотаріальні дії для людей, що мешкають у сільській місцевості, це не вирішить проблему щодо необхідності їхати до установ, які знаходяться в районних центрах.

Як вже зазначалося вище, це не є одноразовою поїздкою, а, як свідчить практика, до кожної установи або підприємства треба їздити по декілька разів. І вартість надання послуг у таких установах є доволі високою.

У свою чергу, з 2016 року почав діяти Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо деяких питань спадкування», відповідно до якого оформлення спадщини у сільських населених пунктах, де немає нотаріусів, було покладено на уповноважених на це посадових осіб органу місцевого самоврядування.