«Справа Чиказької сімки»: Правда чи вигадка?


З нинішнім становищем в кіноіндустрії складно очікувати чогось нового та захоплюючого, але прямо зараз на стрімінговому сервісі Netflix б’є всі рекорди фільм, заснованих на реальних подіях. Сьогодні ми з вами перевіримо черговий голлівудський шедевр на відповідність фактам.

Судова драма Аарона Соркіна «Справа Чиказької сімки» — стрічка, що безумовно претендуватиме на «Оскар» відразу у декількох номінаціях.

Фільм розповість про події 1968 року. Мирні акції протесту проти війни у В’єтнамі перетворилися на сутички з поліцією і національною гвардією. Організатором протестів висунули звинувачення в змові проти американського уряду.

Не дивно, що глядачів цікавить, що у такій історичній кіноадаптації правда, а що — ні. Ми ж спробуємо вам допомогти розібратися з цим.

За що судили Чиказьку сімку?

Перше та головне звинувачення на адресу Чиказької сімки (хоча спочатку «вісімки») — порушення Закону про громадянські права. Активісти постали перед судом за перетин кордону штату Іллінойс з начебто наміром спровокувати заворушення у безпосередній близькості від місця проведення Національного з’їзду Демократичної партії США 26-29 серпня 1968 року.

І це правда — сімка та їх прихильники дійсно планували провести акції протесту проти війни у ​​В’єтнамі та виступити проти висунення кандидатом від демократів на майбутніх виборах президента Хьюберта Хамфрі, який не висловив чіткої позиції щодо війни у В’єтнамі. Крім цього, Сімці пред’являлися звинувачення у скоєнні дій, що перешкоджають діяльності співробітників правоохоронних органів, та проведення інструктажу з виготовлення запалювальних сумішей, відомих як «Коктейль Молотова».

Так сім чи вісім?

У перший день на лаві підсудних опинилися вісім осіб, але після кількох засідань справа одного з цієї вісімки — Боббі Сіла — винесено в окреме провадження. Тож Чиказька вісімка перетворилася в сімку. Крім цього, звинувачення назвало спільниками ще 16 осіб, але до відповідальності вони ніколи не залучалися.

Як довго тривав процес над Чиказькою сімкою?

Судовий процес тривав п’ять місяців — з вересня 1969 року по лютий 1970-го. Свій вердикт присяжні винесли 18 лютого 1970-го, а через два дні — 20 лютого — суддя Хоффман засудив п’ятьох з Сімки до п’яти років ув’язнення та штрафу в 5000 доларів з кожного.

Чи дійсно протестуючі порушили закон?

Відверто кажучи, так. Протестуючі зуміли отримати в мерії дозвіл тільки на те, щоб зібратися біля відкритої сцени в Грант-парку. А ось пройти маршем до місця проведення з’їзду та організувати мітинги у різних точках міста їм не дозволили — мер Чикаго Ричард Дейлі щосили намагався утримати протести на чималій відстані від партійців. Однак протягом п’яти днів та ночей протестуючі з усієї країни робили спроби прорватися з транспарантами до Міжнародного Амфітеатру, де проходило засідання.

Демонстрація в Чикаго, 1968 рік

Тригером протистояння послужило введення в місті комендантської години, яка вимагала від протестувальників покинути парк до 23 годин. Мало того, що для тих, хто підтримував хіпі та пацифістів це «дитячий час», так ще й істотна частина молоді приїхало в Чикаго, не маючи грошей на готелі.

Це призвело спочатку до дрібних сутичок, що переросли у повноцінні сутички натовпу з поліцією. Застосовувалося все: гумові кийки, камені, сльозогінний газ та арматура. Сотні людей отримало поранення.

Чи правда, що протестуючі пішли брати штурмом поліцейське управління, щоб звільнити Тома Хейдена?

Так. Цей епізод показаний у фільмі досить точно. Взяття під варту активіста Тома Хейдена викликало гнівний протест натовпу. Результат — понад тисяча протестувальників рушило в сторону головного поліцейського управління Чикаго, де, за чутками, в камері знаходився їх соратник.

Натовп зміг зупинити лише поліцейський кордон, встановлений у Центрального вокзалу. У цій сутичці обійшлося без кровопролиття, а Хейдена випустили під заставу.

Чи правда, що Джеррі Рубін зустрічався з дівчиною-агентом ФБР, що працює під прикриттям?

Ні. Агента Дафні Фітцджеральд придумали лише для фільму, але агенти дійсно працювали серед активістів.

Троє з них дали потім свідчення у суді. Найбільш істотними стали відомості отримані Робертом Пірсоном — під виглядом байкера він став членом банди мотоциклістів, яка приєдналася до протестуючих у Чикаго. Пірсону вдалося впритул наблизитися до ядра активістів та стати особистим охоронцем Джеррі Рубіна. Не дивно, що він брав участь у всіх важливих зустрічах.

Хто винен в тому, що на вулицях пролилася кров?

Обидві сторони молодці. У фільмі, та й в пресі того часу поліція зображалася агресором, а саме жорстке протистояння 28 серпня назвали «поліцейським бунтом».

І дійсно, свідчення вказують на те, що органи правопорядку реагували надто гостро на будь-який прояв непокори та нападали з кийками на всіх без розбору, в тому числі й на представників преси.

Але з іншого боку, учасники протесту активно демонстрували своє небажання підкорятися вимогам та регулярно намагалися з силою дістатися до місця проведення з’їзду та влаштувати там мітинг.

Прямо в парку проводилося щось на кшталт «курсів молодого бійця» — старші товариші вчили молодь прийомам зі східних єдиноборств та больовим захопленням на випадок контакту з поліцією. Полісменів з оточення ображали, штовхали, плювали їм в обличчя.

Активісти явно намагалися спровокувати стрілянину. На заклик Боббі Сіла, лідера «Чорних пантер», в поліцію летіло каміння та цегла, бейсбольні м’ячі та пакети з сечею, патрульним машинам розбивали скло арматурою.

Чи правда, що Боббі Сіла опинився в суді тільки щоб викликати у присяжних расистські настрої?

Навряд чи. Немає ніяких доказів того, що лідера «Чорних пантер» посадили на лаву підсудних разом з Чиказькою сімкою тільки для того, щоб вплинути на присяжних.

Сіл дійсно ніяк не брав участі у плануванні протестів, він перебував у Чикаго всього два дні. Однак за цей час він встиг сказати з імпровізованої сцени в Лінкольн-парку багато таких слів, за які його хотілося запроторити за ґрати.

Ось лише деякі з його закликів: «Якщо до вас підійшла свиня, розмахуючи кийком, ви повинні взяти щось важке у свою руку та захищати себе … Якщо ви пристрелите когось із них, все що я скажу на це — продовжуйте стріляти … »

Все це сказано перед двохтисячним натовпом розлючених протестуючих, і не могло не мати впливу.

Невже Боббі зв’язали в суді та заткнути рот кляпом?

Так. Сіл дійсно вимагав, щоб його представляв адвокат Чарльз Гаррі, який в цей час відновлювався після операції. Суддя Хоффман наполягав на тому, щоб на суді Боббі захищав Вільям Кунстлер, найнятий іншими підсудними та представляв Боббі на попередніх слуханнях. Але лідер «Чорних пантер» заявив, що звільнили Кунстлер і не бажає мати справи з білим захисником.

Полеміка між стороною та суддею швидко вийшла з берегів — підсудний назвав опонента «свинею», «фанатиком», «расистом» та «фашистом». Так тривало майже місяць, і після чергової перепалки суддя Хоффман наказав судовим приставам зупинити заворушення в залі. Ті не придумали нічого кращого, ніж зв’язати Боббі, прикувати його до стільця та ​​заткнути рот кляпом.

У такому вигляді Сіл просидів на засіданнях кілька днів, продовжуючи видавати звуки з-під кляпа і намагаючись звільнитися, що спонукало адвоката Кунстлер назвати те, що відбувається «середньовічною камерою тортур». У результаті суддя виніс Сілу 16 звинувачень у неповазі до суду, що потягнуло на чотири роки в’язниці — коли Боббі остаточно від’єднали від сімки, його під оплески і крики пов’язаного винесли із залу суду судові пристави.

Чи правда, що переконаний пацифіст Деллинджер вдарив на суді судового пристава?

Ні, нічого подібного в протоколах засідань суду не вказано. Девід Деллинджера дуже серйозно ставився до даної самому собі клятви відмови від насильства. Під час навчання в Йєллі він одного разу опинився втягнутий в бійку між студентами та молоддю довколишнього Нью-Хевена — Девід вдарив одного з супротивників кулаком в обличчя, і той втратив свідомість.

«Я ніколи не забуду той жах», — згадував Деллинджер. — «Коли моя жертва впала я опустився перед ним на коліна».

Чи справді обвинувач Річард Шульц симпатизував підсудним?

Анітрохи. Немає жодних свідчень того, що Річард Шульц на якомусь з етапів судового розгляду займав сторону активістів або якимось чином їх підтримував. 

Навпаки, за спогадами його колег, Шульц — справжній бульдог прокуратури. Він ні секунди не сумнівався у тому, що робить та намагався мучити обвинувачуваних та їхніх адвокатів до переможного кінця.

Чи правда, що деякі з підсудних зістригли довге волосся, щоб пом’якшити вирок?

Все було трохи інакше. Насправді це суддя Хоффман зажадав, щоб підсудні та їхні адвокати «привели себе в порядок». Від нього навіть дав вказівку перукарям в’язниці, в якій перебували деякі активісти, постригти тих насильно. 

Але стрижка все-таки пройшла на добровільних засадах і не мала на меті комусь сподобатися. Цей епізод став ще одним прикладом самодурства судді.

Чи дійсно підсудні одного разу з’явилися на засідання в суддівських мантіях?

Так. Оскільки суддя Джуліус Хоффман показав себе лютим прихильником порядку в суді, Чиказька сімка робила все, щоб вивести його з себе.

На лаві підсудних постійно хтось вголос читав вірші, співав «Харе Крішна!» або видавав гучні звуки. На одне із засідань Еббі Хоффман та Джеррі Рубін, як це і показано в фільмі, з’явилися у судових мантіях.

Згодом вони скинули їх, щоб показати, що під мантіями ховається поліцейська форма — це явний натяк на заангажованість розгляду на користь влади. Еббі Хоффман — один з найпроблемніших підсудних. Він звертався до судді «Жюлі», називав того «поплічником Гітлера», в обличчя оголосив, що вважає весь процес «повною нісенітницею».

Чи справді Том Хейден замість заключного слова зачитав в суді імена загиблих у В’єтнамі солдатів?

Ні, тут творці фільму просто вирішили додати пафосу, поставивши у засіданні жирну крапку. Однак, епізод зі спробою зачитати в суді імена загиблих солдатів сімка дійсно є.

Правда, сталося це задовго до оголошення вироку — ще в жовтні 1969 року — і зачитував список не Хейден, а Девід Деллинджер. Суддя дозволив Делленджеру озвучити лише перший десяток, після чого закликав до порядку і видалив підсудного із залу суду.

Скільки всього звинувачень у неповазі до суду видав Джуліус Хоффман за час розглядів справи Чиказької сімки?

Роздача звинувачень у неповазі до суду — одна з найяскравіших «фішок» фільму, але творці картини не охопили навіть десятої частини всіх висунутих суддею Хоффманом претензій. До кінця процесу підсудним та їх адвокатам пред’явлено 175 звинувачень у неповазі до суду, але всі вони згодом скасовані.

Який вирок був винесений Чиказькій сімці?

Присяжні визнали сімку невинною у змові, але п’ятеро з них (Том Хейден, Еббі Хоффман, Ренні Девіс, Девід Деллинджера і Джеррі Рубін) визнані винними у підбурюванні до безладів та засуджені на п’ять років тюремного ув’язнення. 

Втім, ніхто з них не провів у в’язниці і трьох років — в травні 1972 року Апеляційний суд скасував упереджений вирок судді Хоффмана. Апеляційний суд також назвав незаконним стеження ФБР за офісом адвокатів та будинком, де під час суду збиралися обвинувачені.

Боббі Сіла засудили на чотири роки за неповагу до суду, його виділене в окреме провадження справа до обвинувачення так і не дійшла, а вердикт Хоффмана через два роки скасували.

Чию сторону в цьому процесі займали американці?

Згідно з опитуваннями громадської думки у 1968 році, більшість рядових американці під час подій у Чикаго підтримували поліцію, а не протестувальників. Одна з радіостанцій тих років приводила статистику — 80% її слухачів не схвалювали дії активістів та підтримували поліцейську жорсткість.

Джерело: The-village.com.ua, zen.yandex.com, maximum.com