Що робити, якщо банк не виконує своїх обіцянок?
Про те, як захистити свої права, якщо банк не виконує домовленостей, способи вирішення конфліктів та їх особливості.
Напевно кожен хоча б раз стикався з купівлею бракованого товару чи неякісним наданням послуг, саме тому ні для кого не є секретом, як саме вирішувати такі ситуації та куди звертатись.
Швидше всього, ви або самостійно повертали неякісну річ у магазин або бачили як незадоволена пара стоїть із чеком і намагається повернути куплену ними річ, а продавець її оглядає і намагається знайти хоч якийсь дефект, щоб не робити повернення.
Якщо ж послугу чи роботу, яку ви замовляли виконали недоброякісно, або не були виконані всі умови технічного завдання, то ви швидше всього будете вимагати компенсації або очікувати виправлення невідповідностей.
У крайньому разі, ви будете відновлювати порушені права з використанням інших можливих способів, які закріплені в законодавстві про захист прав споживачів.
Проте які існують механізми захисту ваших прав, якщо банк чи фінансова інституція не виконує домовленостей? Розглянемо далі.
Уявімо ситуацію, коли ви домовились із фінансовою інституцією про особливі умови вашого кейсу й банк підтвердив, що може задовольнити всі ваші вимоги, після спливу озвученого часу ви не отримали бажаного результату, а інституція, при цьому продовжує стягувати з вас вартість помісячного обслуговування.
Що робити?
Перш за все, ми б порадили Вам вести всю комунікацію з банком у письмовому вигляді, це допоможе зафіксувати всі домовленості та точно бути on the same page. Детально пропишіть, які умови є критичними для вашого бізнесу й обовʼязково узгодьте умови оплати відкриття рахунку. Окрім листування з банком, ми б радили закріпити всі умови також і в договорі.
Таким чином, якщо фінансова інституція не виконає свої зобов’язання ви зможете посилатись на умови договору або домовленості, що були в листуванні з менеджерами.
Виходячи з нашої практики, більшість розбіжностей із фінансовими інституціями можна і варто вирішувати шляхом переговорів із менеджерами.
Цей спосіб дійсно є найдієвішим, й ось чому
Одна моя знайома працювала в бек офісі українського банку й одним із її обовʼязків було робити транзакції. І наче все добре, на перший погляд, але є одне «але»: ці транзакції були на одну копійку, на десять копійок, на гривню, тобто на незначні суми.
Уявіть, що сто невдоволених клієнтів, кожного дня штурмують банківське відділення, займають час менеджерів, висловлюючи невдоволення та вимагаючи повернути одну копійку. Банку значно вигідніше повернути цю копійку, адже це збереже час його персоналу, а значить і гроші самого банку.
І ми б звісно радили вам саме цей механізм врегулювання конфлікту, як найшвидший та економніший для всіх сторін процесу. По-перше, менеджер банку вже знайомий із деталями вашого випадку, а по-друге, він знає всі особливості фінансової інституції зсередини, по-третє, швидше всього, ви вже вели комунікацію з ним, тому вже встановили певний міжособистісний контакт.
Якщо достукатись до менеджера не вдається, і він ігнорує всі попередні домовленості, ви можете спробувати встановити діалог із директором установи, проте шанси отримання відповіді ще менші, ніж шанси вирішити ситуацію з менеджером.
Якщо ж усе вищевказане не працює, домовитись із менеджером не виходить, а керівництво банку не відповідає, то ви завжди можете звернутись до регулюючого органу, що видав ліцензію.
У кожній країні, функції такого органу виконує конкретна установа. До прикладу, у Латвії функції фінансового регулятора виконує Фінансова та капіталовкладення комісія Латвії (Finanšu un kapitāla tirgus komisija vai FKTK), у Литві — Національний банк Литви (Lietuvos bankas), у Швеції — Фінансова наглядова служба Швеції (Finansinspektionen або FI).
Як саме визначити, якому органу в якій країні потрібно писати звернення?
Усе залежить, від того, ліцензію якої країни має обрана вами інституція. У більшості випадків цю інформацію ви можете знайти у відкритому доступі, достатньо ознайомитись із футером сайту такої інституції або уважно перечитати умови договору.
Чому варто звертатись до регулюючого органу?
На фінансового регулятора покладено великий спектр функцій. До прикладу, фінансові регулятори відповідають за нагляд і регулювання фінансових установ, що включає в себе і встановлення правил та стандартів, які регулюють їхню діяльність.
Окрім того, регулятори мають завдання захищати інтереси та права фінансових споживачів. Це включає в себе надання інформації клієнтам про їхні права та обов’язки, а також надання доступу до скаргових механізмів. Саме тому, маючи механізми впливу на фінансові інституції, вони зобов’язані розглянути вашу скаргу.
Я спробував усе, але нічого не працює…
Якщо ви спробували всі вищевказані варіанти, але вирішення досі немає, тоді ви завжди можете використати найрадикальніший спосіб — звернутись до суду.
Проте цей метод не гарантує вам стовідсоткового результату, а окрім того є матеріально затратним та досить довгим. Окрім того, для подання позову ви маєте володіти достатньою доказовою базою, усі ваші домовленості з банком мають бути обовʼязково зафіксовані документально.
Враховуючи наш досвід, ми б радили вирішувати всі проблемні ситуації з фінансовими установами саме позасудовим шляхом, оскільки це збереже ваші гроші та як показує практика, це збереже ваш час. У більшості випадків, фінансова інституція зацікавлена в збереженні власної репутації та клієнтської бази, а тому спробує знайти альтернативу, яка задовольнить усі сторони.
📌 Редакція може не поділяти думки авторів у розділі «Блоги».
