Психологічний портрет злочинця: навіщо його складати, та як з ним працювати
У США, Канаді та Західній Європі моделювати особистість невстановленого злочинця дослідники починають з кінця 50-х років XX століття. Тому на цей момент в англомовних країнах термінологія вже склалася. Під профілюванням розуміють процес формування психологічного «портрета» правопорушника (набору характеристик особистості) на основі наявної інформації про злочин (його місце, особистість жертви, особливості та ін. відомості).
Процес профілювання заснований на переконанні в тому, що особистість злочинця проявляється в особливостях його поведінки. Він (злочинець) повторює свою поведінку, а деякі вчинки доведені до автоматизму, тобто випадають за грань свідомого контролю. В результаті злочинець залишає «сліди», так звані «психологічні маркери», за якими «профайлер» може його обчислити, тобто зробити висновки про його особистість.
Навіщо потрібно складати психопрофіль?
- Щоб звузити список підозрюваних методом виключення з їх числа осіб, які не підходять під опис психологічного портрета злочинця.
- Щоб допомогти оперативно-розшуковим органам інформацією про невідомого злочинця.
Між профілюванням і детективною роботою існує тісний зв’язок. Однак профайлер на відміну від детектива розшукує не конкретну людину, а створює модель особи, яка вчинила злочин. Створена ним модель лягає в основу рекомендацій щодо розкриття злочину і пошуку злочинця.
Що таке «портрет злочинця»? Щось на зразок фоторобота?
Дивно, але так, профайлер може і фоторобот скласти, але за умови, що у нього буде достатньо інформації.
Результатом профілювання може бути: опис зовнішніх ознак розшукуваного за методом словесного портрета; графічне або фотографічне моделювання цих ознак; збірні (синтетичні) портрети зовнішності розшукуваного, що складаються за допомогою технічних засобів-компараторів, ідентифікаторів і фотороботів.
Як правило, профайлер здатний встановити віковий діапазон, расову приналежність, «модус операнди» (образ дій), рівень освіти і спосіб життя, звичку до користування певним транспортом, ймовірність наявності судимостей або звернень до психіатрів, і, можливо, особисті психологічні риси. Псіхопрофіль може описувати сценарій фантазій конкретного вбивці або навіть окреслити місце можливого проживання.
Розберемо, як працює профілювання на прикладі
Девід Кантер, психолог, що займається профілюванням, консультував поліцейських, які розслідували серію згвалтувань і вбивств в Лондоні в середині 1980-х років. Використовуючи інформацію про злочини, надану поліцією, а також свої пізнання в психології, він припустив, де злочинець жив (в районі перших трьох нападів), ким міг працювати (різноробочий, ймовірно, пов’язаний із залізничним підприємством), який його соціальний статус (одинокий чоловік) і який його «психологічний бекграунд», що послужив стимулом для вчинення злочину.
Створений Кантером псіхопрофіль дозволив поліції звузити список підозрюваних (спочатку він налічував близько тисячі чоловік), зосередившись на особистості Джона Даффі. Його заарештували, а пізніше довели вину і засудили. Профіль Кантера виявився напрочуд точним. До речі, поліція використала профіль тільки для своєї внутрішньої роботи. «Портрет злочинця» не використали в суді як доказ провини нападника.
Як «профайлер» приходить до геніальних висновків?
Профайлери працюють за сталою методикою, і вона не така романтична, як в популярних детективних серіалах. Процес побудови психологічного портрета складається з п’яти основних стадій.
Перша стадія: збір інформації
Спеціаліст ретельно оглядає місце події. Будь-яка незначна деталь може сприяти звуженню кола підозрюваних.
У профілюванні існують терміни: «первинна» і «вторинна» сцена місця злочину. Висновок буде більш ефективним, якщо в місці злочину внесено якнайменше змін з моменту його вчинення до огляду місця злочину, так як зміна обстановки може дати помилкове трактування особистості злочинця. І ось тут схожість з серіалами і детективами воістину величезна. Пам’ятайте, як захеканий детектив на підході до місця злочину кричить: «Не чіпайте нічого!».
Основні джерела інформації: фотографії (причому їх повинна бути значна кількість), відеозапис, опитування, які заповнюються слідчим під час проведення огляду місця події, детальні результати судмедекспертизи (якщо її проводили), максимально повна інформація про жертву (для створення віктимологічного «психологічного портрета») .
Друга стадія: класифікація невідомого злочинця
Домінантною класифікаційною підставою виступає факт організованості злочинця. Це ступінь планування і фактор чіткості визначення жертви.
Наступна важлива підстава для класифікації: мотивація злочинця. Виділяють тип-привид (доцільність злочину виправдовується з точки зору будь-яких моральних чи релігійних поглядів) і тип-гедоніст (злочин скоюється в силу бажання його вчинити).
І третя підстава: мета вчинення злочину. Тут виділяють злочинця, зосередженого на процесі (у разі сексуальних убивств тут йде орієнтування на зґвалтування і вбивство) і злочинців, зосереджених на акті (в разі сексуального вбивства йде орієнтування на зґвалтування). Слід зазначити, що третя підстава стосується більшою мірою до серійних вбивць.
Третя стадія: створення імовірної моделі особистості злочинця
Систематизація всієї отриманої інформації про злочинця і підготовка рекомендацій щодо оптимізації розслідування злочинів.
Четверта стадія: припущення стратегії захоплення
На підставі висновку профайлера з достатнім ступенем вірогідності прогнозуються обставини (місце, час, жертва і т. д.) Здійснення наступного злочину і рекомендації по затриманню злочинця.
П’ята стадія: розробка рекомендацій щодо тактики допиту злочинця
Якщо це «профілювання» таке ефективне, чому його широко не використовують на практиці?
Метод профілювання досі не прийняли в якості наукового. Питання є і до методики, і до проблем, що виникають при її використанні на практиці. Наприклад, профілювання ефективне при розслідуванні вбивств на сексуальному ґрунті, ритуальних вбивств, зґвалтування, безмотивних підпалів. Однак поліцейські відзначають, що профілювання «не працює», коли жертва — лише засіб в досягненні злочинної мети.
Недоліком є і те, що профайлерам для роботи потрібно максимум інформації, а це велика рідкість. Більш того, історично склалося так, що основний метод отримання інформації про природу поведінки злочинців певної категорії — це інтерв’ю особи, яка вчинила подібний злочин. Так, така «бесіда» несе користь. Але вона також несе і спірну інформативну цінність.
Багато дослідників вважають профілювання швидше мистецтвом, ніж наукою. Вони не знаходять в ньому системи. Однак, завдяки цій методиці, було розкрито чимало злочинів в США і Західній Європі.
Джерело: psychlotron.org.uk