Професійна деформація юриста: про якості вроджені та набуті
Як і будь-яка інша, юридична професія накладає свій відбиток на характер, розвиває чи притуплює ті чи інші особисті якості. «Він ж юрист» — можна почути від людей, які зазвичай звертають увагу на такі риси, притаманні правникам, як: педантичність, строгість, прискіпливість тощо.
Проте за образом юриста прихована набагато більша палітра якостей та рис характеру, якими він повинен володіти, щоб стати успішним у цій сфері, та які, внаслідок тривалої практики, він набуває та розвиває у собі.
- Вміння слухати
А головне чути те, що замовчують, хочуть приховати інші. В статті про помилки, які зазвичай роблять юристи на початку своєї кар’єри, ми згадували про те, що молоді спеціалісти часто проявляють надто багато довіри до того, що їм розповідають клієнти. Їм, в силу нестачі досвіду, буває складно читати між рядків та правильно «вслухатись» в розповідь, підбирати запитання, які б «вивели» клієнта на чисту воду.
Ця здібність знадобиться вам не тільки в ситуаціях з клієнтами, а й з опонентами, колегами і будь-якими співрозмовниками. Вона допомагає налагодити діалог, дізнавшись позицію іншої сторони, побудувати відповідь, дійти консенсусу й уникнути непорозумінь та конфліктних ситуацій.
- Кмітливість та винахідливість
Юрист — це лоцман, який вміє плавати між рифами законів.
– Георгій Александров –
В практиці будь-якого юриста, ми переконані, були ситуації, які, на перший погляд, неможливо вирішити. В таких випадках кмітливість та винахідливість, які вписуються в окреслені законом рамки, не будуть зайвими. Будь-який юрист повинен бути налаштованим на пошук виходу із ситуації, що склалась, і здатність швидко думати, мислити системно та логічно, швидко реагувати, — ось якості, якими повинен володіти юрист, або ж прагнути їх у собі розвинути.
- Педантичність
Складно однозначно сказати, чи ця риса позитивна, чи негативна. Ми вважаємо, що все добре в міру. Однозначно, недбалість, неуважність та розсіяність у практиці юриста не принесуть йому бажаного успіху. Проте й надмірна скрупульозність може завадити. Тому постарайтесь не доходити до крайностей. Уважність до деталей, акуратність та старання зробити свою справу на найвищому рівні без фанатичного запалу та виходу за рамки закону та моралі, — золота середина, до якої варто прагнути.
- Стресостійкість
Очевидним є те, що жоден клієнт не приходить до юриста з радісними новинами — в кожного свої проблеми, часто справжнє горе. Мабуть, дві найбільш емоційно насичені сфери юридичної діяльності — це кримінальні справи та шлюборозлучні процеси — саме там зосереджені найбільш вразливі сторони життя.
Звичайно, це не може не вплинути на юриста, який піддається постійному стресу від потоку негативних емоцій.
Тут важливо навчитись не приймати все близько до серця, як би банально це не звучало. Разом з тим не впадати в крайність та не стати циніком. Безперечно, робота юриста, окрім безпосередніх знань та технік вимагає навичок психолога, які допоможуть заспокоїти свого клієнта, дізнатись всі важливі деталі, що мають відношення до справи, та разом з тим не пропускати кожну історію крізь себе.
- Підозрілість
Риса, яка більше притаманна прокурорам та адвокатам, які практикують в кримінальних справах. Вона входить в розряд тих, які не можна вважати абсолютно позитивними чи негативними.
З одного боку, як ми вже згадували, юристам потрібно бути пильними до того, що розказує клієнт, які факти розкриває, а які старається замовчати, навмисне приховати чи змінити, показавши себе в найкращому світлі.
Разом з тим, підозрювати усіх і кожного — щось на рівні з параноєю, до цього точно не варто вдаватись.
Іванна Мельничук
