Огляд практики ЄСПЛ у адмінсправах за ст. 124 КУпАП

Сьогодні розглянемо проблеми відсутності законодавчого закріплення принципу «презумпції невинуватості» для адміністративних справ та можливості застосування стандартів статті 6 Європейської конвенції з прав людини (далі – ЄКПЛ) під час розгляду адміністративних справ за статтею 124 КУпАП.

Яке значення має презумпція невинуватості?

Презумпція невинуватості потрібна для того, щоб орган, який складає адміністративний протокол, доклав максимум зусиль для доведення вини особи, а суд, розглядаючи справу, не відносився «формально» до такого розгляду.

Проте, якщо уважно подивитися Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), то виявиться, що в ньому немає нічого про презумпцію невинуватості.

Що це означає на практиці?

Може скластися враження, що в справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності, особа має самостійно доводити свою невинуватість у вчиненому правопорушенні.

Що слід робити?

Незважаючи на відсутність закріплення презумпції невинуватості в КУпАП, автори статті дотримуються позиції, що на осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, має розповсюджуватися презумпція невинуватості. Отже, слід наполягати на цьому як під час складання протоколів про адміністративне притягнення, так і під час розгляду справи в суді.

Що доцільно використовувати для доведення дії презумпції невинуватості?

Рекомендуємо використовувати рішення Конституційного Суду України та посилатися на практику Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ).

Зокрема відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.
Доречно використовувати наступну практику ЄСПЛ при обґрунтуванні своєї позиції щодо дії презумпції невинуватості на адміністративні справи за статтею 124 КУпАП.

У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 року ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов’язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

В рішенні «Маліга проти Франції» від 23.09.1998 року, ЄСПЛ визнав кримінально – правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.

ЄСПЛ підкреслює, що обов’язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов’язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Так, в рішенні від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

Застосовуючи зазначені принципи на прикладі статті 124 КУпАП можна побачити, що санкція даної статті передбачає накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Таким чином, враховуючи тяжкість можливого покарання, притягнення до відповідальності за статтею 124 КУпАП носить кримінально-правовий зміст в розумінні ЄСПЛ. Відповідно повинен автоматично «включатися» принцип презумпції невинуватості.

Проте на практиці ми бачимо зовсім іншу картину. Суди досить часто розглядають зазначену категорію справ за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, що виключає можливість подання нею доказів.

Крім того, в більшості випадків засідання проходять «формально» без дотримання процесуальних норм: без роз’яснення прав, в т.ч. й права мати адвоката при розгляді справи, без допиту свідків, проведення необхідних експертиз, отримання (витребування) інших доказів, без аудіо та відео фіксації судового засідання, з відмовами в задоволенні клопотань.

Пересічні громадяни, не розуміючи наслідки у вигляді подальшої цивільно-правової відповідальності, погоджуються на такий «швидкий розгляд» і радіють мінімальному розміру штрафу, який накладається судом.

Які ще стандарти ст. 6 ЄКПЛ можна використати для аргументації своєї позиції під час захисту водіїв?

1) Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

2) Кожен, що притягається до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП повинен мати щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, обраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника отримувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя тощо.

Які рішення ЄСПЛ доречно використовувати для підтвердження своїх позиції щодо наведених стандартів?

Для аргументації своєї позиції рекомендуємо застосовувати рішення у справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04), в якому ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст. 6 Конвенції у зв’язку з тим, що в протоколі фабула була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно з законодавством РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу, зазначивши в постанові суду конкретні обставини. У зв’язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.

Також корисним може бути рішення у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), в якому ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідає нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі.

При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Водночас застерігаємо, що використання рішень ЄСПЛ без прив’язки до обставин конкретної справи, «сліпе» цитування чи цитування окремих положень, вирваних з рішень, може послабити позицію особи, тож рекомендуємо ознайомитися з наведеними рішеннями для кращого розуміння та якісного використання наведеної практики.

Таким чином, опираючись на позицію ЄСПЛ, а також Конституційного Суду України, автори вважають справедливим і необхідним дотримання і застосування судами у справах про адміністративні правопорушення презумпції невинуватості особи.

Тож рекомендуємо звертати на це увагу суду і сподіваємось, що наведена практика ЄСПЛ стане вам у нагоді для обґрунтування своєї позиції.

Минулого разу ми розповідали про нюанси, які потрібно знати до початку оскарження притягнення до відповідальності за статтею 124 КУпАП.

Автори:

Ольга Семенюк, адвокатка
Юлія Черватюк, адвокатка