Конкуренти на юридичному ринку: добре чи погано?


Юля Курило

адвокатка


Всім знайомі історії, коли клієнт «спокусився» на обіцянки на кшталт «я тучі развєду руками»? А коли конкурента в тобі бачить внутрішній юрист клієнта? І зрештою — що робити, коли ця конкуренція відверто шкодить правовій позиції клієнта?

З дитинства нас навчають, що наполеглива праця неодмінно буде винагороджена. У психології називають це Едіпова обіцянка. Вже у підлітковому віці стає очевидним, що рідні нам збрехали. Не всі зусилля себе виправдовують, а на успіх впливають численні фактори. 

Фактор конкурента є чи не найвпливовішим у бізнесі. У середовищі змагальному, такому як юридичний бізнес, цей фактор відіграє чи не найважливішу роль. Усвідомлення, що за клієнтів та роботу треба битися дещо приголомшує на перших кроках приватної практики.

Пам’ятаю, одного разу адвокат протилежної сторони у процесі закидала мені мою молодість та недосвідченість. Оскільки з точки зору процесу я колегу безсоромно громила, мені було дивно, що така поведінка опонента справляла враження на мого клієнта. Я почала нервувати і закликала суддю втрутитися, проте марно — атака на мене не припинялася. Згодом мій клієнт змінив адвоката, обравши для інших справ ту саму мою колегу, яка, до речі, цю справу мені програла. 

Всім знайомі історії, коли клієнт «спокусився» на обіцянки на кшталт «я тучі развєду руками»? Примхлива ця штука людська психологія. Невизначеність — нестерпна, ми потребуємо швидких рішень, які полегшують тривогу тут і зараз. Тривалі процеси, труднощі та непередбачуваність – це для клієнтів, з якими стосунки вибудовуєш роками. Тут про довіру.

Отже, коли обік з’являються юристи, що не мають у словнику «Ні», боротьбу програє той, що не відчайдух. Останнім разом, я дозволила собі вечір зловтішання, коли клієнт досить швидко і болісно для себе дізнався про цінність обіцянок конкурента. Той в середині процесу перехопив в мене досить складний кейс. Зараз разом з «постраждалим» міркуємо, як повернутися на попередні позиції. 

Іншим разом конкуренти, що програли тендер із супроводу судового процесу (до речі, перед цим декілька років поспіль вони були чи не єдиними провайдерами клієнта, допоки не змінився керівник юридичної служби), спокушали клієнта інсайдами: «рішення буде не на вашу користь, ми це точно знаємо». Клієнт нервував, адже це був податковий спір, і на кону була кримінальна відповідальність посадових осіб. Ціна занадто висока, і настав час, коли витримати невизначеність клієнт вже не зміг. Довіреності в нас були відізвані напередодні останнього судового засідання в суді апеляційної інстанції, жодного додаткового документу не подали, жодного «нового» пояснення не прозвучало в судовому засіданні. Суд ухвалив рішення на користь клієнта, але святкував він це все з новими представниками.

Конкуренція між адвокатом і внутрішнім юристом

Найбільш дратує, коли конкурента в тобі бачить внутрішній юрист клієнта. Ну чому, я питаю себе, чому в адвокатах вбачають не помічників, а загрозу? Від затримки по документах до замовчування важливих деталей. Від внесення безглуздих правок до договору про надання правової допомоги (наприклад, що оплата гонорару здійснюється лише у тому випадку коли Клієнт, дослівно, задоволений діями адвоката та суд ухвалить рішення на користь клієнта) до висловлювання «спокусливих» альтернативних пропозицій, аби позбутися зовнішніх консультантів. А вишенька на торті така: якщо б не цей самий внутрішній юрист, спірної ситуації, яка загрожує клієнту втратою активу, не було б.

Що робити, коли ця конкуренція відверто шкодить правовій позиції клієнта? Справу програно в суді першої інстанції, аргументи апеляційної скарги, складеної внутрішніми юристами, повністю спростовані під час розгулу аналогічної справи в суді касаційної інстанції. Клієнт шукає порятунку, і під час зустрічі з адвокатами погоджує запропоновану ними стратегію. Не тільки юрист, що був присутній під час погодження стратегії, ігнорує повністю запити адвокатів щодо документів, які необхідно було терміново підготувати, а й ще перешкоджає своїми, не підтвердженими процесуальним законом рекомендаціями, проведенню дій, спрямованих на відстоювання правової позиції клієнта.

Видається, цей допис схожий на «плач Ярославни». Тяжка в нас доля, вороги оточують. Проте мораль в цій байці така: ТРЕБА З А Б И Т И. Це такі правила гри, і ми маємо їх сприймати як частину нашого всесвіту. Не всі обставини навколишнього середовища потребують нашої оцінки: гарно/погано. Тож бути «зайчиком золотим» чи «акулою бізнесу» — кожен обирає самостійно. 

А наостанок, така історія від англійських колег. Українські батьки одного із випускників престижного британського вишу шукали де б дитятко взяли solicitor trainee (стажером по-нашому). Я багатьох людей з того ринку знаю, тож звернулися до мене, за рекомендаціями. Я без жодних вагань запитала в колег з Лондону, а чи таке в принципі можливо? Чому б не проявити приязнь до поважного клієнта? А відповідь була досить приголомшлива своєю очевидністю. 

Стати стажером юридичної фірми важко, особливо в Лондоні, де найвищі гонорари в юристів. Треба себе проявити і показати як найкраще, треба бути наполегливим, вміти себе презентувати і підкреслювати свої найсильніші сторони. Моя візаві (обізнана дівчина) сказала, що це тільки наші батьки якось з кар’єрою намагаються допомагати. Інші розуміють, що навички конкурентної боротьби не набуваються самі по собі, а за будь-якої нагоди їх потрібно тренувати. 

Тож краще розпочинати будувати кар’єру юриста, самостійно здобуваючи посади. Конкурувати з пелюшок, адже на ринку клієнтів не подарують.