Коли клієнти кажуть: «та я і сам можу таке написати»

Чому клієнти намагаються «дискваліфікувати» професію юриста?

Клієнт завжди правий. Звичайно, я також як і колеги відношусь до клієнтів з повагою, адже завдяки ним заробляю на хліб і, крім цього, з емпатією відношусь до юридичних проблем кожного з них. 

Чи часто вам доводилось чути «та такий документ я і сам можу написати», «та що там той позов», «за такий простий стандартний документ ви хочете заробити такі гроші»…ммм… а по яким критеріям це взагалі оцінюється «не юристами»? 

Хотілося б дізнатись, невже коли ми йдемо до стоматолога, гінеколога, терапевта то запитуємо: «Що? Як це в мене пульпіт?» (звичайно ж,  у випадку стоматолога☺). Або ж: «шановний пане докторе, візьміть шприц ось так, потім ось так обробляйте, потім призначте мені ось такі ліки…». Гадаю, що ні. Думаю, що зазвичай ми авансом надаємо лікарю певну довіру, яку з надією хочемо потім підтвердити результатом свого оздоровленого стану. 

Я не хочу сказати, що всі юристи і завжди праві, і клієнт не має права втручатись у хід справи та підказувати свої думки з приводу стратегії справи, уточнення до складеного документа тощо. Але я хочу сказати, що завідома звертатись до спеціаліста-юриста і казати: «ой тільки не кажіть, що це якийсь важкий документ, тому що я і сам можу таке зробити». То, шановні, чому ж не пишете самі? Чому звертаєтесь до юриста? 

Я до того, що я, наприклад, не можу собі дозволити попередньо оцінювати якість роботи іншого спеціаліста, оскільки: а) не маю відповідної кваліфікації/диплома; б) не маю декілька років практики у такій певній сфері. Але ж я можу оцінити результат як кінцевий споживач. То ж треба дати такому спеціалісту шанс показати мені такий кінцевий результат? А знецінювати його знання, досвід та казати «та що там того позову писати». На хвилиночку, хотіла б звернути увагу, що для будь-якого позову юрист відкриває відповідний процесуальний кодекс, відповідний кодекс з матеріального права, ряд інших нормативно-правових актів та копає практику суду, переглядає 10 разів, а то й більше матеріали справи, щоб не упустити нюанси. 

Отже, чому в нашій країні зародилось та продовжує витати думка про можливість знецінювати працю іншого спеціаліста? На мій погляд, може і ми, юристи, допустили таке відношення нашими діями. Можливо навіть не кваліфікованими послугами, ну і може споживач думає, що такими словами «дискваліфікує» спеціаліста і тим самим отримає послугу майже задаром. Мабуть, це комплекс проблем. 

До читачів-колег я б хотіла звернутись з таким меседжем – не треба в статті шукати протиріччя висловлювань, мою власну образу. Це роздум та публічний діалог, мої особисті спостереження за поведінкою людей, а не звинувачення клієнтів або колег, і тим паче висловлення образи. Адже більшість клієнтів бувають дуже вдячні і такі, що не втручаються в хід довіреної юристу справи, тобто, звичайно ж, і клієнти бувають різні.  

Гадаю, що трішки більше поваги один до одного взагалі не заважало б нам усім. Ще не заважало б проявляти ставлення із завідомою довірою до спеціалістів, до яких ми звертаємось. А після цього  отримати послідовне підтвердження гарним результатом внаслідок такої довіри. Не заважало б відноситись до іншої людини як до завідомо розумної, а не як до потенційно дурної, поки остання не доведе зворотного. Надати їй шанс та вміти спостерігати за поведінкою, а не одразу кидатись остаточними, нібито сформованими, але нічим не підтвердженими, думками. Все неоднозначно і не може бути однозначним.

__________

Редакція може не поділяти думки авторів у розділі «блоги».