Гроші до… чи як позичають в інтернеті або ж «на вулиці»?

Про функціонування небанківських фінансових установ, що виступають кредитодавцями, правове забезпечення та майбутні зміни ринку споживчих кредитів. Як все це працює? Як регулюють ринок споживчих кредитів? Хто це контролює і що собі думає? І взагалі – це законно?

Ледь не на кожному кроці з рекламних щитів пропонують швидкі гроші – швидкі кредити без застави, поручителів, до зарплати і таке інше. Неодноразово випливає у вікнах браузера реклама, чи приходять повідомлення на телефон, а ще гірше – телефонні дзвінки. Не раз можна почути ще іншу сторону цієї історії, як колектори надзвонюють і боржнику, і всім хто може бути знайомим боржника (навіть і не бути знайомими: один сусід з 26 поверху багатоквартирного будинку,  інший мешкає на першому, і взагалі у них номери під’їздів з різницею в десять одиниць. Коротше, вони ніколи не зустрічались, навіть не знають про існування один-одного). Нерідко такі дзвінки супроводжують погрозами, які можливо і не будуть реалізовані, проте таке явище, м’яко кажучи, не викликає захвату.

А ще буває й таке, що людина «на отримувала» споживчих кредитів десятками, а потім не може їх віддавати, що негативно відображається, як на роботі кредитодавців, так і на стані самого споживача. І в результаті з’являється велика кількість судових позовів, а надалі й виконавчих проваджень. Але про відсутність фінансової грамотності – зовсім інша історія.

Чим регулюється?

Закон про споживче кредитування, прийнятий Верховною радою ще у 2016 році, найбільше регулює відносини цього ринку. Саме в законі є більшість визначень, зокрема і що таке споживчий кредит – це гроші, що надаються людям для задоволення власних потреб (якщо пояснювати простіше). Цей закон покликаний захищати права та законні інтереси, як споживачів (людей, що користуються такими кредитами), так і кредиторів (банки, або фінансові установи, що надають такі кредити).

Додатково ця сфера регулюється й актами Національного банку України.

Хто керує в галузі?

Влітку 2020 року указом Президента України була ліквідована Нацкомфінпослуг (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг) – комісія, що здійснювала регулювання на ринку фінансових послуг з 2011 року. Вона вела державний реєстр та надавала ліцензії на здійснення фінансових послуг. 

Початком реформи у фінансовому секторі є прийняття в 2019 році Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг». Він включає, так названий «спліт» – розподіл повноважень з регулювання фінансового ринку.

Повноваження Нацкомфінпослуг розділились між Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) та Національним банку України (НБУ). Так НКЦПФР буде регулятором серед Недержавних пенсійних фондів, фондів облігацій нерухомості та фондів фінансування будівництва, емітентів іпотечних сертифікатів і довірчих товариств. А от НБУ, з 1 липня 2020 року, прийняв повноваження щодо регулювання ринку небанківських фінансових послуг (страхові, фінансові, лізингові та факторингові компанії, кредитні спілки, бюро кредитних історій, ломбарди).

Для НБУ закон про «спліт» відзначався, як пріоритетний на 2019 рік (довідка – а все задля продовження переговорів щодо нової програми співпраці з Міжнародним валютним фондом).

Отже, сьогодні саме НБУ є регулятором на ринку небанківських фінансових послуг.

Про зберігання інформації.

Раніше вся інформація упорядковувалась вже згаданою Нацкомфінпослуг, тепер – НБУ. А йдеться про інформацію щодо споживачів та надавачів кредитів.

З прийняттям функцій в НБУ вже створена та відкрита Комплексна інформаційна система Національного банку України, де ведеться реєстр небанківських фінансових установ. А також НБУ веде Єдиний реєстр бюро кредитних історій.

Що ж, в цілому, зміняються? Який зараз результат і який кінцевий?

Останні зміни були внесені саме до закону про споживче кредитування вже у вересні цього року, а набудуть чинності з січня 2021 року. То що ж зміниться? І хто від цього виграє?

«Перемоги» для споживачів.

Люди стануть більш захищені від прихованих великих відсотків. Сума всіх неустойок (штрафних санкцій) обмежується та не зможе перевищувати вдвічі отриману суму кредиту.

Раніше накладення штрафних санкцій не були врегульовані, чим власне і користувались мікрокредитні установи, зловживаючи своїми правами. Тому виплати могли перевищувати суму кредиту в п’ять-десять і навіть більше разів.

У змінах до закону виникла опція, що споживача не можна обмежувати у часі під час ознайомлення з паспортом кредиту (документ, де зазначаються всі умови по кредиту).

Відтепер кредитні договори, які укладатимуться на строк до одного місяця, або ж на суму, що не перевищує однієї мінімальної заробітної плати на день підписання, відноситимуться до споживчих кредитів. Але обов’язку надавати клієнтам паспорт споживчого кредиту перед підписанням договору на зазначену суму – відсутній. Паспорт можна отримати при оформленні кредиту на суму що перевищує мінімальну зарплату.

«Перемоги» для кредитонадавачів.

Установи зобов’язуються передавати інформацію щодо всіх споживчих кредитів до бюро кредитних історій, включеного до Єдиного реєстру бюро кредитних історій. Відповідно виникає обов’язкова умова, надавати споживачами згоди на доступ до інформації, що складає кредитну історію. А також на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій, інформації щодо споживача та цього кредиту.

Відповідно, у кредитодавця з’являється обов’язок безоплатно передавати інформацію щодо всіх споживчих кредитів хоча б до одного бюро кредитних історій, включеного до Єдиного реєстру бюро кредитних історій.

Тепер замість семи, у бюро буде тільки до двох днів часу для внесення переданої інформації.

Враховуючи це, громадяни будуть частіше отримувати відмову в отриманні кредиту, що є запобіжником зловживань споживачами. Тепер набрати «-енну» кількість кредитів у декількох установах стає тяжче.

Відповідно, такий захід претендує стати достойним захистом мікрокредитних фінансових установ. Щодо споживачів, які оформлювали по декілька кредитів у кількох установах могли позиватись до суду. Враховуючи зміни, можна припустити, що навантаження на судову систему в питаннях споживчого кредитування, що є сьогодні не малим, має зменшитись.

Що очікувати?

Зміни, що набувають чинності чіткіше регулюють ринок споживчого кредитування, хоч ще й мають недоліки. Проте цього може бути не достатньо.

Недосконалістю можна вважати відсутність єдиного бюро кредитних історій, або ж окремої уніфікованої бази з доступом усіх бюро до неї (хоч і є зобов’язання передавати інформацію, як мінімум до одного бюро, все ж споживач в один день зможе взяти низку кредитів інформація про які або буде в різних бюро, або ж ще не буде передана до таких, або буде внесена в таку базу наступного дня).

Варто зауважити, що реформування ринку надання споживчих кредитів небанківськими фінансовими установами продовжуватимуться відповідно до Стратегії розвитку фінансового сектору України до 2025 року (черговий документ). В цьому документі на 100 сторінок міститься згадування щодо небанківських установ близько 50 разів, з плануванням стратегічних цілей та заходів з датами реалізацій до кінця 2021, -22, -23, -24 років. Здебільшого, стратегією передбачено розвиток у напрямку наближення до міжнародних стандартів.

Через те, що реформи продовжуються, НБУ ще приводитиме свої акти у відповідність, оскільки ринок потребує більшої регламентації.

Автор: Ярослав Малик, юрист