Евтаназія: від минулого до сьогодення

Питання евтаназії — доволі дискусійне. Дехто виступає «за», а решта — «проти». Ми вирішили розібратися, як до цього ставилися у минулому та що змінилося у сьогоденні.

Термін евтаназія походить від двох грецьких слів «хороший» та «смерть». Він означає легке безболісне припинення життя людини, яка невиліковно хвора і зазнає болісних страждань.

Термін евтаназія вперше вжив англійський філософ Френсіс Бекон у 16 ​​столітті, але саме явище існувало і раніше.

Трішки історії

Ще в первісних племенах хворі та старі люди йшли з поселень, щоб померти та не ставати тягарем одноплемінникам.

У Стародавній Греції вважалося, що можна позбавити життя невиліковно хворих або людей з тяжкими пораненнями та травмами. Аналогічних поглядів дотримувалися й у Стародавньому Римі.

У Спарті вбивали немовлят, які народилися з потворністю, щоб позбавити їх страждань і неповноцінного життя, а суспільство — від необхідності доглядати таких дітей.

З приходом християнства ставлення до евтаназії змінилося. Християнство проповідувало святість життя та неприпустимість, гріховність убивства чи самогубства. Вважалося, що життя, страждання та хвороби дані людині Богом, тому добровільний відхід із життя — злочин проти Бога.

У 19 столітті релігійні переконання не змінилися, але набула популярності світська думка про те, що людина має право не страждати та легко піти з життя. Припинення життя тяжкохворого стали вважати актом гуманності, так званим вбивством із жалості.

У 20 столітті ідею евтаназії використали у нацистській Німеччині для виправдання масових убивств. Там «примусовій евтаназії» підлягали люди з психічними розладами, інваліди, хворі, які лікувалися понад 5 років і не одужали, та просто неугодні режиму. Знищення людей виправдовувалося боротьбою за чистоту арійської раси та тим, що жертви нібито позбавлялися страждань шляхом легкої смерті.

Евтаназія у світі

Нині евтаназію класифікували. Виділяють декілька її видів, а саме активну та пасивну евтаназію.

У першому випадку смерть настає внаслідок введення хворому смертельних препаратів.

Пасивна евтаназія передбачає відмову від лікування, без якого хворий неминуче помре, зокрема внаслідок відключення апаратів життєзабезпечення.

Також евтаназія може бути добровільною та недобровільною.

Добровільна означає, що хворий сам просить лікаря припинити його страждання та допомогти піти з життя.

Недобровільна (ортаназія) — коли хворий неспроможний самостійно виявити бажання піти, наприклад через перебування у комі. У цьому випадку рішення про застосування евтаназії приймають лікарі та родичі.

У суспільстві немає єдиної думки, чи є евтаназія благом чи злом. Найбільше дискусій викликає активна евтаназія. Однак у деяких країнах вона легалізована, наприклад:

• У Бельгії

У цій країні евтаназія дозволена не лише для дорослих, а й для неповнолітніх. Дитячу евтаназію узаконено з 2014 року;

• Нідерландах

Зараз у цій країні розглядають питання про вирішення евтаназії для здорових людей похилого віку, які втратили інтерес до життя;

• Швейцарії

Тут евтаназію проводять у спеціалізованих клініках, скористатися їх послугами можуть громадяни країни, і іноземці;

• Люксембурзі
• Данії
• Іспанії
• Новій Зеландії
• Франції
• 20 штатах США
• Канаді.

У кожній із цих країн законодавством встановлено умови та порядок ухвалення рішення про евтаназію. Як правило, її застосовують тільки якщо людина тривало та невиліковно хворіє, відчуває постійний біль та страждання.

Якщо хворий у свідомості й може сам приймати рішення, то для проведення евтаназії потрібна його заява, іноді неодноразова або засвідчена нотаріусом.

За хворих, які через хворобу не можуть самостійно приймати рішення, заяву можуть подати родичі або опікуни. Такі заяви розглядають спеціальні інстанції, наприклад, медичні комісії або суд. Вони мають вивчити як стан хворого, так й методи його лікування, з’ясувати, чи всі можливості полегшити стан пацієнта використані. Прохання про евтаназію задовольняють, якщо інших способів допомогти хворому немає та подальше лікування йому не допоможе.

На теренах нашої держави

В Україні мляві розмови про легалізацію точаться давно, проте широкої суспільної дискусії все ще немає.

Правда, в 1922 році в Кримінальному кодексі УРСР існувала примітка, за якою вбивство, скоєне на прохання жертви зі співчуття, не передбачало покарання. Але проіснувала вона всього кілька місяців – її прибрали через те, що «прохань» знаходилося забагато.

У незалежній Україні евтаназія заборонена у будь-якій формі. Також заборонено спонукання хворого на евтаназію. Такі дії/бездіяльності, залежно від обставин, можуть бути розцінені як вбивство, залишення в небезпеці, доведення до самогубства.

Хоча останні декілька років депутати ВРУ говорили про необхідність законодавчої легалізації евтаназії. Однак, знову ж таки, далі розмов справа не пішла.

Альтернатива евтаназії

Для полегшення страждань на тяжкохворих пацієнтів надають паліативну допомогу.

Її головний принцип — покращити якість життя хворого та його близьких.

Мета паліативної допомоги — забезпечити хворому максимально можливий фізичний та психологічний комфорт з урахуванням його стану, духовних, релігійних та соціальних потреб.

Паліативна допомога спрямована не тільки на порятунок пацієнта від болю та полегшення його фізичних страждань. Вона включає також турботу, догляд, психологічну підтримку хворої людини та родичів, які її доглядають.

За підрахунками Міністерства охорони здоров’я України, щороку паліативної допомоги потребують 1,5 мільйона пацієнтів.

Джерело: moz.gov.ua, zaborona.com, ilex, bbc

Фото: Pexels