До ЦПК пропонують внести зміни

У Верховній Раді України зареєстровано законопроект №8309 від 20.04.2018, яким пропонується  внести зміни до Цивільного процесуального кодексу щодо усунення перешкод відкриттю касаційного провадження у справі.

Проектом Закону пропонується внести зміни до статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), виключивши з неї пункт 5 частини 2 та абзаци 2, 3, 4, 5 частини 5, а також виключити слова «визнати касаційну скаргу необґрунтованою та» в частині четвертій цієї статті для забезпечення гарантованих конституційних прав у сфері правосуддя, зменшення корупційних ризиків та вдосконалення засад судового процесу на касаційній стадії судочинства.

Згідно загальноприйнятого в юридичній науці визначення, касація є способом оскарження судових рішень, що набрали чинності, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Тобто, основною ціллю касаційного провадження є дослідження правильності застосування судом норм матеріального права або порушення ним норм процесуального права. Це обумовлено встановленим базовим конституційним принципом – правом на справедливий судовий розгляд з використанням всіх національних засобів юридичного захисту, яке гарантовано статтею 55 Конституції України. Та досягається, перш за все, за допомогою інстанційної побудови судової системи, що знайшло своє втілення у статті 129 Конституції України, яка передбачає право на касаційний перегляд рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Однак, дотримання прав, передбачених  статтями 55 та 129 Конституції України, все частіше здійснюється не належним чином внаслідок недосконалості положень статті 394 ЦПК України, яка регламентує відкриття касаційного провадження у справі чи відмову у відкритті касаційного провадження у справі, в тому числі з підстав необґрунтованості.

Як показують дані Єдиного державного реєстру судових рішень,  кількість відмов у відкритті касаційного провадження неухильно зростає. Зазначені показники не зменшились навіть і після набуття чинності нової редакції Цивільного процесуального кодексу України, незважаючи на те, що норми статті 394 ЦПК України також були вдосконалені.

Зазначена новела Цивільного процесуального кодексу України, яка могла б вдосконалити питання відкриття касаційного провадження у справі, якщо хоча б один суддя із складу колегії дійшов висновку про необхідність його відкриття, в реаліях здійснення судочинства не має практичного застосування, оскільки в переважній більшості справ, рішення приймається колегією, орієнтуючись на висновок судді-доповідача, а отже на його одноособову думку. Зазначене твердження підтверджується наведеними нижче статистичними даними щодо кількості висновків в рішенні, які не збігаються з загальним висновком колегії суду:

• так, з 16.12.2017 р. по 05.04.2018 р. згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень окремі думки в цивільних справах висловили 11 суддів;
• в період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ як суд касаційної інстанції виніс 5 окремих думок;
• в період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ як суд касаційної інстанції виніс 1 окрему думку;
• в період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ як суд касаційної інстанції виніс 8 окремих думок.

При чому зазначені дані стосуються окремих думок у відкритих судових засіданнях в період розгляду справи по суті.

Наявність вказаної норми, передбаченої чинною редакцією п.5 ч.2 та ч.5 ст. 394 ЦПК України на практиці не рідко призводить до зловживань судом касаційної інстанції своїм процесуальним правом на відмову у відкритті касаційного провадження, до застосування спрощеного підходу до касаційного перегляду у формі відмови у відкритті провадження та створює явище необґрунтованих відмов у відкритті касаційного провадження навіть при поданні достатньо обґрунтованих касаційних скарг, що порушує базові правові принципи встановлені Конституцією України та міжнародним правом.

Так, в системі судової статистики щодо розгляду справ і матеріалів Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у 2016 році вказується, що з 40 тис. касаційних скарг, що знаходились на розгляді судової палати у цивільних справах ВССУ у 2016 році (з урахуванням не розглянутих на початок звітного періоду скарг), відкрито провадження лише у 26,4 тис. справ, або  66,1 % тих, що перебували на розгляді. При цьому, зазначені показники відмов істотно (на 17,9 %) збільшились порівняно з 2015 роком. У І півріччі 2017 року з 19,4 тис. касаційних скарг, що знаходились на розгляді (з урахуванням не розглянутих на початок звітного періоду скарг) провадження було відкрито лише у 12,6 тис. справ (або 65,1 %) з тих, що перебували на розгляді.

Наведені зростаючі тенденції щодо кількості відмов у відкритті касаційного провадження також підтверджують актуальність питання внесення змін до норм процесуального закону з метою надання додаткових гарантій скаржникам та зменшення ймовірності для судів касаційної інстанції уникати передбачений ЦПК України загальний порядок касаційного перегляду справи, коли відмовляється у відкритті касаційного провадження на підставі необґрунтованості скарги. Така відмова здебільшого заснована на суб’єктивних переконаннях щодо її необґрунтованості. А сама обґрунтованість має встановлюватися не до, а під час провадження.

Як показує світова практика обґрунтованість касаційної скарги має перевірятись у відкритому судовому засіданні з наданням можливості заявнику озвучити власні доводи та надати акценти на доказах, а викладені доводи мають вивчатись вже в ході касаційного провадження, тобто після його відкриття суддею або колегією суддів. Тільки так можна досягнути основну ціль касаційного провадження – об’єктивне неупереджене дослідження у відкритому судовому засіданні правильності застосування судом норм матеріального права або порушення ним норм процесуального права та винесення відповідного рішення, як передбачено нормами Цивільного процесуального кодексу України, зокрема підрозділом 3 глави 2 Розділу V «Перегляд судових рішень».

Вважається, що колегія суддів суду касаційної інстанції саме у відкритому судовому розгляді в присутності заявника та з наданням заявнику можливості озвучити свої доводи з посиланням на докази,  має надавати оцінку обґрунтованості чи відсутності обґрунтованості доводів в рамках касаційної скарги та винести, на основі надання такої оцінки, рішення по суті перегляду про задоволення касаційної скарги або відмови в її задоволенні у відповідності до ст.409 Цивільного процесуального кодексу України.

Крім того, відмова у відкритті касаційного провадження з підстав необґрунтованості касаційної скарги суперечить також і положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: право на справедливий суд (ч.1 ст. 6 Конвенції), право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).