Чому під час війни важливо не «забивати» на емоції?
Росія почала повномасштабну війну проти України. І тепер переживання, біль, втрати, емоційні гойдалки й паралельно невпинна боротьба з ворогом — це те, з чим кожен з нас має справу щодня і щохвилини. При чому, без можливості зробити перерву, відпочити чи проковтнути нову реальність хоча б частково.
Найціннішими для нас тепер є життя і перемога України. Тому, все що сприяє підтриманню нашої безпеки й наближає перемогу України — вкрай важливе, адже стає єдиною можливою опорою в непевний час. Одним зі стовпів, на які ми можемо спиратися, є стабільний емоційний стан.
Як вирівнювати емоційний стан?
В першу чергу, піклуючись про себе і близьких. Щоб все виходило, варто спочатку попіклуватися про себе, а вже згодом про інших. Навіть в складних, критичних і надзвичайних умовах — можна знаходити способи.
Ховатися в бомбосховищі — це піклування про себе. Бесіда з батьками про те як важливо ховатися в бомбосховищі — це піклування про близьких. Такі прості речі як вода, їжа, розмова, час наодинці, творчість, звернення по допомогу, тепло — все це піклування, яке дозволяє триматися і фізично, і психічно.
Якщо базово ми про себе і про тих, за кого переживаємо, попіклувалися — переходимо на наступний рівень. Тут ми приділяємо увагу безпосередньо емоціям. І це важливо. Можна емоції тисячу разів заперечувати, можна бути переконаними, що ми свої емоції контролюємо або що ця тема абсолютно не на часі — та нижче аргумент, чому уважне ставлення до емоцій сприяє підтриманню нашої безпеки й наближає перемогу України.
Емоції виникають одна за одною безперервно — як реакції на те, що ми бачимо, чуємо або думаємо. І поки ці реакції нами не усвідомлюються чи заперечуються — ми не контролюємо свої емоції. Відповідно, ми говоримо і діємо під впливом емоцій (а раз емоції ми не контролюємо, то наші слова і дії — теж ні).
Простий приклад, який усім швидко згадається — коли ми, напружені після прочитання новин, не стримуємося і говоримо щось неприємне тому, хто поруч, а вже за хвилину жалкуємо про сказане.
Тобто, очевидно, що для нашої безпеки нам варто брати емоції під свій контроль. А до чого тут наша перемога у війні — трошки далі.
Як «контролювати» емоції?
Чотири прості кроки:
- Помітити, що зараз ми щось відчуваємо.
- Назвати чітким словом, що саме відчуваємо (лайфхак: час від часу поповнювати словниковий запас назвами різноманітних емоційних станів) — вже на цьому етапі інтенсивність емоції, скоріш за все, впаде, адже її, по суті, викрито.
- Прийняти емоцію (навіть «небажану», «неприємну», «погану», «антиморальну» або «невчасну»).
- Усвідомлено її допрожити, якщо ще не відпустило (подумати про цю реакцію, відчуття, звідки вони, чому, чого хочеться, які є незакриті потреби, які є способи їх задовольнити)
Коротко схема виглядає так: помітити емоцію, назвати її словом, прийняти і усвідомлено прожити.
Інтуїтивно і раціонально ми відчуватимемо, коли ці кроки можуть нам допомогти швидше повернутися до норми. Часом достатньо перших пунктів — і раціо вже знову переважає. В будь-якому разі, знання того, що ми можемо робити з сильними емоціями — це сила і ресурс.
І от, до речі, щодо перемоги України. Якщо ми своїми діями хочемо її наближати, підтримуючи економіку, чи безпосередньо захисників або тих, хто змушений покинути домівки — нам потрібні ресурси.
Стабільний емоційний стан — це наш головний ресурс наразі, завдяки якому ми можемо працювати й над поповненням інших, наприклад, матеріальних. А там вже донатити на армію, як варіант.
