Чому не варто довіряти інтернет-міфам про скасування виконавчого провадження?


Андрій Филипів

Приватний виконавець виконавчого округу Київської області


Даючи поради як уникнути виконання у виконавчому провадженні, адвокати роблять боржникам медвежу послугу. Розберемось, чому це так. 

Останнім часом в мережі Інтернет все частіше можна побачити відеоконсультації з гучною назвою «Як відмінити виконавче провадження». Матеріали подібного змісту надають представники деяких юридичних компаній та адвокатських об’єднань (назвемо їх просто — юристи). Вони намагаються запевнити користувачів, що знають, як скасувати постанову державного або приватного виконавця, уникнути кредитних та інших фінансових зобов’язань, та що робити, щоб не виплачувати борги.

Розповсюдженням таких міфів горе-правники роблять боржникам медвежу послугу, оскільки дають хибну надію уникнути відповідальності за фінансовими зобов’язаннями. Далі детальніше.

Міф 1. «Скасування будь-якої постанови виконавця /арешту/ відміна постанови про винагороду чи виконавчий збір»

Окремі юридичні компанії на своїх сайтах зазначають, що можуть допомогти «…скасувати виконавче провадження про стягнення боргів; зняти арешт з нерухомого майна; скасувати процес реалізації заставного майна на сплату заборгованості; вирішити проблеми з органами ДВС; звільнити від необхідності сплачувати державний збір, тощо».

Я думаю, що такі заяви ставлять під сумнів всю систему виконання судових рішень, оскільки створюють у боржника враження, що він може не виконувати свої зобов’язання та судові рішення. До того ж,  такі заяви створюють певне протиріччя, бо у ст. 129-1 Конституції України вказано, що судове рішення є обов’язковим до виконання. Тож закон повинен абсолютно чітко трактуватись та не менш чітко виконуватись.

Крім того, такі «фахівці» дезінформують населення, надаючи відомості на підставі норм Закону, які вже давно змінені або не діють. Наприклад, що у постанові про відкриття виконавчого провадження обов’язково вказується строк для добровільного погашення боргу та ін.

Від цих же «юристів» можна почути, що приватні виконавці виконують незаконні рішення суддів, написи нотаріусів і повинні нести за це відповідальність, тобто їх дії потрібно оскаржувати. Слід нагадати таким «порадникам», що головне завдання виконавця полягає в тому, щоб перевірити відповідність виконавчого документу вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» та прийняти рішення про відкриття виконавчого провадження чи повернення такого документу. 

В той же час, приватний виконавець не може надавати правову оцінку та вирішувати, чи законно прийняте рішення або вчинений виконавчий напис нотаріуса. Тож боржник повинен чітко зрозуміти, що якщо він не згоден із своїм зобов’язанням, має оскаржувати саме судове рішення, а не дії виконавця. Бо  скарги на дії виконавця ніяким чином не скасовують боргове зобов’язання.

Також часто приватних виконавців звинувачують в тому, що вони порушують Закон, накладаючи арешт на зарплатні або пенсійні рахунки, і залишають людей без коштів до існування. Робити такі закиди, не знаючи особливостей роботи виконавців, щонайменше непрофесійно. Адже дізнатись, який рахунок — зарплатний, пенсійний чи для соціальних виплат, виконавець може виключно від боржника! Банк, отримуючи постанову про арешт коштів, надає інформацію тільки про номер рахунку, залишки та рух коштів. Тому саме боржник повинен отримати відповідну довідку з банку і надати її виконавцю.

Отже, на мою думку, таким «горе правникам» слід припинити маніпулювати фактами та налаштовувати боржника проти приватного виконавця, виставляючи його бездушним правопорушником лише на підставі своїх суб’єктивних поглядів. А ще не зайвим б було вивчити правила гри, перш ніж намагатись перемогти на чужому полі.

Міф 2. «Перешкоджання та затягування процесу виконавчого провадження»

А це вже вищий пілотаж — радити та допомагати клієнту перешкоджати виконавчому провадженню та затягувати процес виконання рішення. Тільки чомусь у своїх порадах такі горе-помічники забувають нагадати, що за невиконання вимог приватного виконавця настає адміністративна відповідальність, а за перешкоджання його діяльності — кримінальна! І несуть її саме клієнти-боржники. Тож фактично маємо пряме свідчення зловживання адвокатськими правами. Не дивлячись на це, такі адвокати, як правило, виставляють себе в соціальних мережах майже героями (на кшталт персонажів з відомого серіалу «Форс-мажори»). Але проблема цих «героїв» в тому, що ані приватні виконавці, ані судді їх такими не вважають.

Міф 3. «Оскаржувати дії приватного виконавця потрібно негайно»

Тут мається на увазі, що якщо боржник не збирається сплачувати борг, йому треба якомога швидше оскаржити дії приватного виконавця, не витрачаючи час на переговори з ним чи стягувачем. Аргументується це тим, що такі переговори, начебто, ні до чого не призводять. 

Така теза хибна. Ті, хто її транслюють, користуються некомпетентністю пересічних громадян у правовому полі, завдяки чому у суспільстві формується викривлене уявлення про систему виконання рішень.

Боржнику слід чітко зрозуміти, що приватний виконавець в жодному разі не має на меті залишити його ні з чим, без даху над головою чи без засобів до існування. Ба більше, часто приватний виконавець виступає медіатором між боржником та стягувачем. Отже не варто ігнорувати вимоги виконавця та уникати зв’язку з ним. Навпаки, краще з’явитись на прийом, самостійно чи з адвокатом, особисто пересвідчитись у законності дій виконавця, а також при необхідності підняти питання щодо можливого відстрочення чи розстрочення боргу або укладання мирової угоди зі стягувачем. Головне чітко усвідомити 2 речі:

1)  Приватний виконавець виступає тільки за повне, фактичне виконання судового рішення.

2)  Аргументи однієї сторони завжди здаються достатньо вагомими, допоки не починає говорити інша сторона.

Міф 4. «Об’єм оскарження залежить від ваших фінансових можливостей»

Англійське прислів’я говорить: «порада адвоката нічого не варта, поки за неї не заплатили». Зазвичай особа, яка знаходиться у скрутному становищі, буде хапатись за будь-яку соломинку. Прикро констатувати, що так звані «горе-порадники» адвокати цим активно користуються, бо зацікавлені, насамперед, у власному збагаченні, а не в допомозі боржнику. Адже реклама таких адвокатів в інтернеті, як можна дізнатися з розділу юридичних послуг, є доволі не дешевою.

Саме з цього виникає наступна «корисна» порада: «якщо гроші дозволяють – оскаржувати треба всі дії та рішення». Тобто боржника намагаються запевнити, що чим більше він подасть скарг, тим більше матиме шансів уникнути відповідальності. І це повний абсурд і непрофесійність — радити направляти скарги до всіх інстанцій, не знаючи суті боргових зобов’язань, не ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження!

До того ж, будь-які скарги, протидія чи затягування виконавчого провадження не скасовують боргове зобов’язання. Натомість значно збільшують витрати на адвокатські послуги, а в деяких випадках і на послуги приватного виконавця, бо той вправі звернутись з клопотанням до суду щодо відшкодування судових витрат, які поніс під час розгляду таких скарг.

Тож, «штампуючим» безпідставні скарги на всі дії приватного виконавця, слід замислитись, чи варто заради отримання більшої винагороди вводити в оману клієнта та створювати на нього додаткове фінансове навантаження, переконуючи, що борг сплачувати не потрібно.

врізка: 

Згадується відомий вислів: Вигравши справу, адвокат каже клієнту:” МИ виграли”, програвши – “ВИ програли”. 

Безумовно, є адвокати, які цінують свою честь та ділову репутацію.Я сам 12 років працював адвокатом і знаю багато фахівців, які заслуговують на повагу. Чесний адвокат завжди допоможе своєму клієнтові виконати зобов’язання у повному обсязі, врегулювати відносини зі стягувачем, знайти компроміс. Бо свідомо розуміє, що будь-яке перешкоджання або затягування процесу не принесе боржнику жодної користі. 

Міф 5. «Приватні виконавці творять беззаконня, бо мають покровителів в Мінюсті»

Звичайно, крім «професійних» порад, вистачає «конструктивної» критики. Так, вищезгадані «помічники» натякають, що приватні виконавці чинять незаконні дії, бо їх покривають батьки/родичі/знайомі в Міністерстві Юстиції України. І тут як кажуть, не треба судити інших по собі.

Більшість приватних виконавців — це в минулому досвідчені адвокати, державні виконавці, науковці, які цінують свою роботу і репутацію, тому ніяким чином не зацікавлені в дискредитації професії. На доказ  цього достатньо подивитися статистику. За роки свого існування інститут приватних виконавців показав високу результативність у виконанні рішень.

Отже, залишається ще раз звернутися до горе-адвокатів і попросити їх не займатись правовим нігілізмом. А шановним інтернет-користувачам порадити бути обачними та ретельніше фільтрувати інформацію з «гучними» обіцянками.