Професії котиків: поліцейські, військові, музейні

У нашому уявленні котяче життя — це сон з перервами на обід і нестримні напади грайливості, за якими незмінно настає чергова “тиха година”.

Але деякі кішки і коти не сплять, а працюють, щоб прогодувати себе. Нерідко вони займають досить поважні посади — в деяких випадках для них навіть передбачена спеціальна уніформа.

Так, BBC News зібрало кілька історії кількох британських котів, які спростовують міф про те, що коти тільки і вміють що дрімати і тертися боками об ноги господарів, зверхньо поглядаючи на них.

Коти-листоноші

У 1868 році три коти були офіційно прийняті на роботу в лондонську Службу грошових переказів в якості мишоловів. Вони отримували зарплату — один шилінг в тиждень, який, як правило, витрачався на їх утримання. Кожному коту, що поступав на службу, давалися шість місяців випробувального терміну.

Очевидно, що вони справлялися зі своєю роботою дуже добре, і в 1973 році їм підвищили зарплату на півшилінга (на 50%) за 6-денний робочий тиждень. Незабаром практика прийому на роботу котів в якості мишоловів поширилася і на інші поштові відділення в Британії.

Якби не коти, багато поштових відправлень могли б не дійти до адресатів.

Згідно з даними Поштового музею, найвідомішим поштовим котом був кіт Тібс, що важив близько 10,4 кг. Він народився в листопаді 1950 року і жив в клубі, де збиралися співробітники Головного управління пошти. Клуб розташовувався в підвальному приміщенні в центрі Лондона. Йому вдавалося не допускати появи щурів і мишей в будівлю протягом всіх 14 років служби.

Останнім на посаді мишолова в Головному управлінні поштової служби був кіт Блекі, який помер в 1984 році. Після його смерті британська пошта скасувала посаду мишолова.

Мишоловів, до слова, найняло й Міністерство закордонних справ Франції. У відомстві взяли «на роботу» двох кішок, в обов’язки яких входить полювання на гризунів.

Варто згадати ініціативу влади Бельгії, яка в 1870-х роках взяли на роботу 37 котів, які повинні були доставляти за адресами поштові відправлення. Відправлення були запечатані в упаковку, що не промокала в непогоду, і прикріплені до нашийника “поштового” кота. Ідея належала бельгійському Товариству з поліпшення становища домашніх котів, співробітники якого стверджували, що здібності котів орієнтуватися на місці і вибудовувати маршрут недооцінені і погано вивчені.

Під час перевірки працездатності нового поштового сервісу коти повинні були доставити пошту з Льєжа в свої села. Хоча всі коти — і послання, прикріплені до їх нашийників — в підсумку прийшли за потрібними адресами, котяча поштова служба була визнана не надто надійною.

Коти-поліцейські

Собаки, як відомо, традиційно приймаються на службу в поліцію, а ось про службу котів в поліції майже нічого не відомо широкому загалу. Зазвичай коти стають героями публікацій, якщо їх заарештовують за крадіжку.

Влітку 2016 року поліцейське відділення в місті Дарем прийняло на роботу кота Міттенса. Призначення кота на посаду в поліції відбулося через лист п’ятирічної Елізи Адамсон-Хоппер, яка вважала, що поліція повинна взяти в свої ряди кота.

Поліцейський кіт послужить хорошу службу, оскільки у нього хороший слух, він чує небезпеку. Коти дуже добре знають дорогу додому, і тому можуть привести поліцейських на місце, — написала Еліза.

В обов’язки кота Оскара, який працює в поліцейському відділенні Холмфірс міста Хаддерсфілд, входить “надання психотерапевтичної допомоги співробітникам поліції”. Схожу роботу виконує кіт Смоукі — волонтер в поліцейській дільниці міста Скегнесс. В його обов’язки входить створення сприятливої ​​атмосфери в поліцейській дільниці.

Представник поліцейської дільниці в Скегнессі каже, що робота поліцейських пов’язана з великим стресом, тому дуже важливо, що співробітники поліції під час перерви можуть трохи відпочити і погратись зі Смоукі.

Проте у поліції можуть служити не тільки коти чи собаки: в дорожній поліції Тайланду служить макака Сантісук, пінгвін Нільс Улаф є справжнісіньким генералом Королівської гвардії Норвегії, а жителі Нью-Йорка часто постять в Інстаграм фотографії поліцейських із симпатичною свинкою в уніформі, яка отримала кличку «патрульне порося», але про це ми писали детальніше у матеріалі: Тварини на стражі порядку: незвичайні поліцейські з усього світу.

Зірки шоу-бізнесу

Для котів завжди знаходилося місце перед камерою в художніх фільмах. Два червоних перських кота виконали роль глитаїв у фільмах про Гаррі Поттера, а роль Місіс Норіс виконали три кота породи мейн-кун. Кожного кота, який брав участь в зйомках, вчили стрибати на плече актора і лежати нерухомо.

Музейні коти

До 1960 року в Британському музеї жила ціла котяча колонія. За деякими оцінками, в приміщеннях Британського музею знайшли притулок близько ста бездомних котів.

В архівах музею можна знайти службові записки, в яких говорилося, що якась кішка народила кошенят прямо на полиці з книгами або на вантажному візку.

У підсумку керівництво музею вирішило, що з цим пора покінчити. Передбачалося, що кішки, які мешкають на території музею, будуть знищені. Однак тварин врятував прибиральник музею Рекс Шеферд, який заснував Товариство із захисту кішок. Всі коти і кішки, що жили на території музею, були кастровані і стерилізовані, і поступово їх число скоротилося до шести.

Решта котів ще деякий час захищали музей від поширення гризунів і нерідко ставали героями газетних публікацій. Сьюзі стала відома завдяки своїй здатності ловити голубів в повітрі, Піппін і Поппет вміли перекочуватись по команді.

Зараз на службі в Британському музеї немає жодного кота. Тільки в залах можна знайти кілька опудал кішок.

Зате в інших музеях Лондона коти є і по сей день. Кіт Модслі живе в Лондонському музеї води і водяної пари, ім’я він отримав на честь британського інженера Генрі Модслі, який свого часу був провідним розробником суднових двигунів. У музеї Джейн Остін в селі Чоут відвідувачів зустрічає кіт Марміт.

Коти-військові

За часів Другої світової війни на кожному британському кораблі мешкав щонайменше один кіт. Але тільки кіт Саймон отримав медаль Марії Дікін — вищу військову нагороду Великобританії для тварин — за допомогу в порятунку моряків під час громадянської війни в Китаї в 1949-1950 рр. Цю нагороду можна назвати “хрестом Вікторії” для тварин.

Корабель, на якому служив кіт Саймон, виявився відрізаним від основних сил флоту протягом 101 дня, і весь цей час кіт захищав запаси продуктів від нашестя гризунів. Під час обстрілу корабля Саймон отримав важкі осколкові поранення. Коли кіт повернувся в рідний Плімут, його зустрічали як героя. Саймон, незважаючи на серйозні поранення, зміг протриматися, щоб повернутися додому, однак через три тижні після повернення в Англію він помер і був похований з військовими почестями в Ілфорді (графство Ессекс).

Ще одним військовим героєм став кримський кіт Том, його ще називають севастопольським Томом. Він врятував британських і французьких військових від голоду під час Кримської війни в 1854-55 рр.

Коли британські і французькі війська після річної облоги захопили Севастополь, їх власні запаси продовольства були вичерпані. Солдати обшукували місто в надії знайти що-небудь їстівне, однак нічого не знаходили. Вельми вгодований кіт, якого вони побачили в Севастополі, привів їх до схованки, де під час облоги російські зберігали запаси продовольства.

Тома після закінчення війни забрали до Британії, де він помер в 1856 році. Його опудало зараз знаходиться в Національному музеї армії в Лондоні.