Актуальна практика Верховного Суду по застосуванню статті 233 КЗпП України щодо соціальних прав військовослужбовців

Про те, як судова палата ВС уніфікувала підходи до строків звернення військових за виплатами за ст. 233 КЗпП та визначила роль грошового атестата.

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2025 року по справі № 460/21394/23 вирішено справу № 460/21394/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними передати на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду.

Підставою прийняття вказаного рішення судом касаційної інстанції стала наявність неоднакової практики Верховного Суду в справах, пов’язаних із недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, зокрема:

1. у постановах від 29 січня 2025 року в справі № 500/6880/23 та від 28 серпня 2024 року в справі № 580/9690/23 Верховний Суд, до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016–2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України в редакції, що набула чинності з 19 липня 2022 року, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року);
   
   
2. у постановах від 23 січня 2025 року в справі № 400/4829/24 [предмет спору — перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця та його складових за період із 01 березня 2022 року по 19 травня 2023 року; дата звернення до суду з позовом — 22 травня 2024 року] та від 20 листопада 2023 року в справі № 160/5468/23 [предмет спору — нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період із 01 січня 2016 року по грудень 2018 року; дата звернення до суду з позовом — 21 березня 2023 року] Верховний Суд констатував, що у випадках звільнення військовослужбовця з військової служби та в разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби, перебіг строку звернення починається саме з дати його звільнення із цієї служби.
   
   
3. 3) у постанові від 05 грудня 2024 року в справі № 560/866/24 [предмет спору — нарахування та виплата індексації заробітної плати за період із 2013 по 2017 роки; дата звернення до суду з позовом — 18 січня 2024 року] Верховний Суд дійшов висновку про те, що нові зміни в законодавстві, які обмежують строк звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, не поширюються на події, які мали місце до 19 липня 2022 року. Зокрема, для стягнення заробітної плати, яка належала працівнику до цієї дати, залишається можливість звернення без обмежень у часі, згідно з попередньою редакцією закону. Тобто, в указаній постанові Верховний Суд застосовує статтю 233 КЗпП України в редакції, яка була чинною в період, за який позивач просить нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення.

Тож, з урахуванням наявності різних підходів до застосування приписів статті 233 КЗпП України колегія суддів, з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у подібних правовідносинах, вважає за необхідне передати цю справу на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу з метою відступу від висновків Верховного Суду щодо застосування статті 233 КЗпП України в подібних правовідносинах, викладених у постановах від 29 січня 2025 року в справі № 500/6880/23, від 28 серпня 2024 року в справі № 580/9690/23, від 23 січня 2025 року в справі № 400/4829/24, від 20 листопада 2023 року в справі № 160/5468/23.

21 березня 2025 року Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 460/21394/23 сформував висновки щодо застосування статті 233 КЗпП України, у частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, а саме:

• якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то в такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце в період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
  
  
• з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.

Також, у даній справі судом касаційної інстанції досліджено яким документом у межах правовідносин щодо проходження військової служби є письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, та з видачею якого пов’язується початок перебігу строку звернення до суду.

Так, у пунктах 77, 78 постанови Верховного Суду від 21 березня 2025 року по справі № 460/21394/23 роз’яснено, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).

Саме дата вручення позивачу зазначеного документа (грошового атестата), є подією, з якою пов’язаний початок перебігу строку звернення до суду.

Досліджуючи правову приводу підстав для видачі військовослужбовцю грошового атестата варто зазначити, що згідно з пунктами 1, 3 розділу V Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року № 280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 14 жовтня 2024 року № 687), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2022 р. за № 1407/38743 військовослужбовці, які переміщуються по службі з одного місця проходження військової служби до іншого, під час прямування рахуються як поповнення і можуть переміщуватись у складі команд або самостійно.

Під час відправки військовослужбовця самостійно в нього повинні бути:

1. припис, у якому для осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу зазначено коли, кому та за яким вихідним номером надіслано особову справу військовослужбовця;
   
   
2. документи, що посвідчують особу військовослужбовця;
   
   
3. військово-перевізні документи, продовольчий, речовий та грошовий атестати;
   
   
4. обліково-послужна картка для відповідних категорій військовослужбовців, службова картка й медична книжка — в опечатаному пакеті».

При цьому, відповідно до розділу 4.3. «Виплата грошового забезпечення, заробітної плати та інші виплати» Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року № 280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22 квітня 2021 року № 104) (далі — Правила № 280) зарахування військовослужбовців на грошове забезпечення при переміщенні на нове місце служби (навчання), а також у випадку зарахування військової частини, що не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, на фінансове забезпечення від однієї військової частини до іншої, здійснюється на підставі грошового атестата (за формою, наведеною в додатку 16 до цих Правил).

Отже, грошовий атестат видається при переміщенні військовослужбовця на нове місце служби. Водночас, при звільненні з військової служби такий документ військовослужбовцю не видається.

Підсумовуючи сказане, варто відзначати важливість як для військовослужбовців, так і для військових частин, висновків Верховного Суду, зазначених у постанові від 21 березня 2025 року по справі № 460/21394/23, що забезпечує формування сталої практики застосування положень статті 233 КЗпП України в редакціях до/після 19 липня 2022 року.

📌 Редакція може не поділяти думки авторів у розділі «Блоги».