6 типів адвокатів, яких ми бачимо у фільмах

Дата: 23.07.201923.07.2019

8 хвилин читання

Ми усі любимо дивитись фільми про юристів. Навіть зважаючи на їхню передбачуваність, красиву обгортку, вміст якої не завжди зображено реалістично, неминучі голлівудські сюжетні лінії, юридичні фільми не позбавлені своєї чарівності — різних жанрів і художніх стежок, які роблять їх знайомими і захопливими.

В житті нам властиво давати певну узагальнюючу характеристику людям: професіонал чи шахрай, везучий чи безталанний, хитрий чи простакуватий, справедливий чи упереджений, добрий чи поганий. Так і у фільмах: для побудови захопливого сюжету, режисери намагаються вибудувати протилежність у характерах героїв, так чи інакше наділивши їх певною рисою, щоб ми точно не заплутались, хто тут хороший, а хто поганий.

Це справедливо й для юридичних фільмів. Американський письменник та професор права Тен Розенбаум виділив усього 6 типів адвокатів, які зустрічаються нам у фільмах.

1. Адвокат-хрестоносець

Головний герой, який шукає правду, зазвичай є адвокатом-хрестоносцем. У цій категорії є багато фільмів з Аттікусом Фінчем, зокрема фільм «Убити пересмішника». Цікаво, що попередня версія персонажа також з’являється в романі Харпера Лі «Іди, вартового постав», написаному в середині 50-х років, але не опублікованому до 2015 року.

Іноді адвокат-хрестоносець виступає стільки ж за свою спокуту, скільки й за свого клієнта. Спадає на думку Френк Гелвін у фільмі «Вирок».

Іноді правда розкриває вину клієнта, але адвокат-хрестоносець, керуючись мораллю, якщо не юридичною етикою, відправляється туди, куди його веде правда. Енн Телбот дізнається це про свого батька в «Музичній скриньці»; Клер Кубик виявляє підступну правду про свого чоловіка в «Особливо тяжких злочинах». Бувають випадки, коли адвокат не настільки харизматичний і не такий важливий для сюжету, як клієнт. Буває, що цьому юристу є чому повчитися у клієнта. Це, безумовно, стосується Кетрін Мерфі у фільмі «Обвинувачені», Боббі де Лоутер у фільмі «Привиди Міссісіпі», Ріти Вільямс у фільмі «Я — Сем», Білла Уайта в «Північній країні» і навіть Джейка Бріганса у фільмі «Час вбивати».

2. Адвокат-герой

В більшості випадків адвокат все ж є проникливим і досвідченим героєм у фільмі, таким як Пол Біглер в «Анатомії вбивства», сер Вілфрід Робартс в стрічці «Свідок обвинувачення» і Мік Галлер в кримінальному трилері «Лінкольн для адвоката».

Іноді засуджується сама правова система. Фільм ставить судову систему під суд, звинувачуючи її в нелюдяності тих, хто по дурості вважав, що закон гідний всієї цієї високої пристойності, пишності і обставин, переданих до суду. Цинізм і корумпованість системи стають центром і сюжетним задумом драматичної арки фільму.

3. Безглуздий адвокат

І ще є дурні адвокати, ті, хто освоїв всі таємні рукостискання закону — юридичний жаргон і стратегічні місця, де потрібно показати свою зацікавленість, — але десь по шляху втратив свою людяність. Ошукані агенти закону трагічно приходять до переконання, що перевірки за змовою й угоди про визнання провини важливіші, ніж справедливість, і що правда легко приноситься в жертву для швидкого розгляду справ. Загальна ввічливість, наприклад, сила вибачень, — майже забута. Такі фільми, як «Цивільний позов», «Декілька хороших хлопців», «Славне майбутнє», «Обвинувачені» і «Проблиск геніальності» висвітлюють цю тему.

Коли правова система зазнає поразки у здійсненні правосуддя, громадянам не залишається іншого вибору, крім як взяти закон у свої руки. Такі дії самодопомоги, звичайно, є незаконними; і з цієї та інших причин суспільство не заохочує персоніфіковане покарання. Але фільми про закон мають свою логіку — вони дозволяють громадянам грати за іншими правилами. У житті люди повинні дотримуватися постанови судді і жити за несправедливістю. У мистецтві їм надається моральний імператив перетворити спотворення справедливості в результат, який є загальновизнано справедливим.

4. Розчарований адвокат

Є багато фільмів про розчарованих адвокатів, які змушені переосмислити всі принципи, яких вони колись дотримувалися, складаючи іспит на звання адвоката, до того, як закон позбавив професію її благородної гідності відстоювати інтереси іншого в кризі, поки істина не стала чимось, що можна підробити, а не знайти. Це зображено в таких фільмах, як «Фірма», «На чужій смузі», «Благодійник», «Майкл Клейтон» і «Дещо про Генрі». Адвоката переповнює ненависть до себе і відраза, коли він приймає клятву відстоювати честь професії, що схильна до невдач і сумнівної політики компромісів.

Фільм «12 розгніваних чоловіків», хоча і розповідає про суд присяжних, має схожу тему: суспільство визнає свої невдачі і упередження при служінні закону. «Вердикт за гроші» виконує те ж саме, дозволяючи суду присяжних занапастити добре ім’я. Неначе правова система забруднює всіх, хто з нею стикається, особливо юристів.

5. Мстивий адвокат

Всі фільми про помсту за своєю природою і естетикою є юридичними фільмами. Те, що є соціально неприйнятним, стає кінематографічно неперевершеним. Любителі кіно не засуджують святкування помсти, виходячи з кінотеатрів і вимагаючи повернути свої гроші. Швидше навпаки: несправедливість на екрані дає моральне виправдання головному герою, щоб звести рахунки на своїх умовах. Тим часом глядачі залишаються прикутими до своїх місць. Ніхто не рухається, поки злочинець не отримає те, що заслуговує. Робити інакше, дозволивши, щоб норовливому герою все зійшло з рук, було б морально нестерпно.

Єдина вимога, яку ставить фільм про помсту, це нездатність вчинити правильно за законом. Як тільки закон зазнає невдачі, месник інстинктивно починає діяти, як ніби він замінює відсутність закону. Поразка може приймати різні форми. Існує процедурна плутанина, що звільняє від покарання вбивць в таких фільмах, як: «У спальні», «Око за око», «Втеча з Шоушенка» і «Відважна». Є корумповані судді, прокурори і правоохоронці у таких фільмах, як: «Свіні Тодд», «Гладіатор», «Хоробре серце» і не можна не згадати дідуся всіх фільмів про помсту «Граф Монте-Крісто». Месник може намагатися відправити системі повідомлення про її власний цинізм і пособництво. На думку спадають «Законослухняний громадянин», «Вердикт за гроші» і «Ті, що сплять». У західних країнах дикі і широкі прерії не допускають процедурних тонкостей в ізольованих драмах в залі суду. В такі моменти потрібна груба сила— зброя, пістолети та петлі. «Шукачі», «Непрощенний» і, звичайно ж, «Справжня мужність» — класика цієї категорії.

6. Блазні в законі

Юридичні фільми не були залишені без уваги режисерами фільмів комедійного жанру, які вносили необхідний гумор в правову систему. «Мій кузен Вінні», «Орли юриспруденції», «Банани» і навіть «Качиний суп» пропонують відповідні приклади кумедних, божевільних сцен.

Різноманіття напрямків і жанрів юридичного кіно не робить ці фільми менш привабливими або важливими. Воно посилює твердження про зв’язок та водночас роз’єднаність правової системи з громадянами, яким вона призначена служити. Художні тропи закону широко резонують, тому що вони виражають прагнення до справедливості, яку ми всі хотіли б бачити — виклик всім юристам, які сидять високо і забувають, що ті, хто нижче, заслуговують на хороше ставлення до себе.