6 навичок, яким ніколи не навчають в юридичних університетах
Джина Чо, професійний практикуючий адвокат, дала молодим правникам 6 порад, які допоможуть їм отримати потрібні навички для успіху у своїй професії.
Юридичні вузи дають молодим правникам багато корисної інформації. Проте під час справжньої практики виникають ситуацій, до яких юристи просто не готові, тому що, на жаль, університети цього не навчили.
Джина Чо, професійний практикуючий адвокат, дала молодим правникам 6 порад, які допоможуть їм отримати потрібні навички для успіху у своїй професії.
Наші партнери – команда Дом юриста переклала дані поради на українську мову.
1. Юристи повинні навчитися по-справжньому слухати
В юридичному університеті студентів навчають проводити аналізи, збирати факти, з’ясовувати застосовні правила та використовувати їх для аналізу. Студентів навчають слухати таким чином, щоб вони могли відповідати або реагувати на аргументування інших сторін.
Але молодих юристів ніколи не навчають одній з найголовніших навичок – слухати так, щоб клієнти відчували себе по-справжньому почутими.
Потрібно розуміти, що коли клієнт звертається до адвоката, це, мабуть, перший раз, коли він взагалі ділиться своєю історією з кимось. Скоріше за все, він глибоко стурбований та переповнений емоціями.
«Те, що я дізналася, полягало в тому, що якщо я занадто швидко вмикаю “режим адвоката” і починаю детально розпитувати клієнта про вартість своїх активів, доходи або суми боргів, вони попадають в ступор. Я зрозуміла, що ніколи не будувала емпатії», – розповідає Джина. Клієнтів потрібно відчути. Тільки тоді щось з цього вийде.
2. Юристів не вчать бути творчими
Як зазначалося в статті «Harward Business Review», творчість є найважливішою якістю, яку повинен мати будь-який лідер. Це також стосується і юристів.
Творчість важлива, тому що це основа для всіх нових ідей та рішень. Часто юридичний університет вбиває творчість та вчить молодих та все ще креативних правників мислити шаблонами. У процесі пошуку шляхів вирішення складних проблем, творчість буде основним джерелом.
3. Юристи повинні розуміти, як врегульовувати конфлікти
У своїй практиці юристи будуть мати справу з різними особистостями, а також з пасивними і агресивними людьми. Але вас не навчать правильно вести себе під час конфліктних ситуацій. Наприклад, якщо в процесі переговорів щось пішло не так, дуже рідно є якась підготовка до того, як зупинити конфлікт, знайти рішення, контролювати емоції або зрозуміти потреби іншої сторони.
«Нам потрібні інструменти, які допомогли б ефективного керувати конфліктами на роботі, а також конфліктами, які виникають в нашому особистому житті», – пише Джина.
4. Юристів не вчать бути стійкими
Стійкість – це те, чому ми можемо навчитися. Факторами, які впливають на нашу стійкість, є оптимізм, впевненість в собі, відчуття власної мети, гнучке мислення, близькі стосунки з кимось та соціальна підтримка. Професія адвоката є жорсткою, і чим більше ви можете зробити, щоб зберегти свою стійкість, тим більш успішним (і здоровим) ви будете в довгостроковій перспективі. Підготовка до успіху в якості адвоката означає підготовку себе як особистості. Це найголовніше.
5. Юристи не знають, як побудувати фінансово успішну практику
Університет навчає студентів розуміти закон, але не заробляти на життя за допомогою нього. Немає курсів про те, як отримувати клієнтів, будувати фірму та інше. Студенти з самого початку мають розуміти, як функціонує юридичний бізнес або які практики зараз є актуальними. Курси можуть включати: бухгалтерський облік, вивчення економіки, фінансів, навчання менеджменту, маркетингу тощо.
6. Потрібно розуміти, як виховати внутрішнє відчуття успіху та самодостатності
Багато адвокатів на якомусь з етапів своєї кар’єри просто «перегорають» та, як наслідок, йдуть з професії. Ось що з цього приводу каже автор статті: «Завжди є хтось багатший, більш привабливий або більш успішний, ніж ми. Наша самооцінка постійно падає та підскакує, неначе м’яч для настільного тенісу. Потрібно взяти час для саморефлексії. Наприклад, кожного вечора я згадую про те, що гарного зробила за день. Це мотивує мене рухатись далі.»
Джерело: Clio