4 юридичні поняття як принципи особистого розвитку
Безперечно, кожна професія здійснює свій відбиток на характері й звичках людей, які працюють в тій чи іншій сфері протягом тривалого часу. І юридична галузь не виняток. В силу особливостей своєї професії, юристи, адвокати, судді, прокурори, нотаріуси та інші представники юридичної сфери, в більшості своїй наділені уважністю до деталей, пунктуальністю та відповідальністю.
Продовжуючи тему саморозвитку, проведемо паралель між юридичними термінами та принципами, що лежать в основі особистого та професійного вдосконалення.
1. Договір
Договір — домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Зазвичай, вихід із зони комфорту дається нам складно, навіть усвідомлюючи його необхідність, нам важко наважитись, ми не знаємо, що робити дальше, або ж як вчинити у випадку невдачі. Ось тут вам знадобиться договір — угода з самим собою. Це внутрішній рушій, який передбачає ваші обов’язки, план дій, відповідальність за порушення умов, та неустойку.
2. Термін позовної давності
Позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно, після закінчення встановленого терміну, ви не можете реалізувати своє право на подання позову. Якщо у вас є цілі, які ви переносите із списку в список з року в рік, то варто застосувати до них «термін позовної давності», тобто встановити дедлайн. Зважитись на їх здійснення зараз, зробити перший крок до їх реалізації, або викреслити назавжди.
В даному випадку, як ніколи актуальним є «Правило 72 годин». Його сформулював німецький бізнес-консультант Бодо Шефер. На його думку, якщо ви не почали реалізовувати свою ідею, протягом 72 годин, після того, як вона виникла у вас, то шанси реалізувати її пізніше дуже мізерні.
Вам не обов’язково протягом 72 годин (трьох днів) виконати все заплановане, проте потрібно зробити перший крок, навіть записати цю ідею, деталізувати та перетворити на ціль – це вже збільшує шанси, що ви візьметесь за її реалізацію.
3. Незнання закону не звільняє від відповідальності
Презумпція знання законодавства (лат. Ignorantia juris non excusat — незнання закону не вибачається) — кожен вважається таким, що знає закони.
Це правило знають всі, проте більшість трактує його дуже вузько та однобоко. Скажімо, якщо спроектувати його на особистий розвиток, то можна застосувати його до наших цілей, які ми формулюємо у себе в голові або на папері. Кажуть, бажання здійснюються саме так, як ми їх формулюємо. Проте не варто забувати, що, по-перше, не можна тільки отримувати, потрібно бути готовим і віддавати, нести відповідальність, втрати чи збитки, а по-друге, не можна притягувати гроші самі по собі, потрібно створювати цінність.
4. Презумпція невинуватості
Презумпція невинуватості (презумпція — лат. praesumptio, від praesumo — «передбачаю», «угадую») — правовий принцип, за яким щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили.
Дуже часто в особистих відносинах ми починаємо судити людей і про людей за їхніми вчинками, або й на основі пліток, не знаючи, що насправді стоїть за ними. Буває, ми відвертаємося від людей, навіть не спробувавши розібратися в ситуації. А в таких випадках, достатньо буває просто запитати людину і вислухати її, не засуджуючи і не роблячи поспішних висновків. І для цього не обов’язково бути юристом.
За матеріалами: Interesno.co
