Впливові книги, які змінили світ

У всі часи долю людства визначали люди мудрі й освічені. Вони вершили долі мільйонів не тільки за допомогою інтриг і воєн, але і за допомогою мудрого слова, яке фіксувалося в головному інструменті епохи — книзі.

Звичайно, це не повний список, тому тут немає ні байок Езопа, ні праць пані де Бовуар. Але здається, що перераховані книги вплинули на світ набагато сильніше.

«Молот відьом» Яків Шпренгер, Генріх Крамер, 1486

Мабуть, найвідоміший в історії мануал на тему того, як потрібно поводитися з жінками. Правда, в атмосфері гнітючого середньовіччя з жінками церемонилися набагато менше. До того ж книгу писав інквізитор, а єдині жінки, які цікавили завзятих християн, — це відьми.

Ті, хто очікує побачити жорстокий документ епохи, будуть розчаровані. Замість цього, доведеться зануритися у вир нескладних богословських міркувань про матерію, душу, тіла, рідини та здібності демонів. І все це з нескінченними повтореннями, як ніби в автора не вистачило слів і фантазії, щоб наповнити книгу.

Значення цієї книги явно дещо перебільшують: навряд чи вона була настільною книгою кожного інквізитора. Подробиці того, як визначити відьму, вибити з неї зізнання, а потім стратити, були відомі й раніше. Більш того, Крамер нахабно запозичує поняття з уже опублікованих трактатів. Але почитати випадки з практики інквізиції безперечно варто.

Тонкощі процесу описані в третій, кінцевій частині книги. У перших двох — спроба автора переконати читача у тому, що жінки чаклують частіше за чоловіків, шляхом приведення в приклад їх нешкідливих злодійств (імпотенція та викидень у тому числі).

«Державець» Нікколо Макіавеллі, 1513

Настільна книга безлічі правителів та тиранів, у тому ж числі відомих Наполеона, Сталіна та багатьох інших. Попри те, що методологія захоплення влади та вміння, необхідні для ідеального правителя, написані аж в XVI столітті, деякі поради автора як і раніше працюють, хіба що парча та спеції перестали так високо цінуватися.

Головний плюс «Державця» – його можна розтягнути на розумні думки та вислови. І вони будуть завжди в точку. Хоча Нікколо періодично повторює, що на прийняті правителями рішення впливають зовнішні фактори: те, що може виявитися корисним в одній ситуації, може все зруйнувати в інший.

І що особливо дивує, навіть через 500 років ця книга легко сприймається. Макіавеллі не намагається втопити читача у багатослівних міркуваннях про те, що добре, а що погано для правителя в тій чи іншій ситуації. Він висуває будь-якої тезу і в декількох реченнях обґрунтовує все «за» і «проти». Напевно, тому геній Ренесансу став легендою, актуальною навіть зараз. Описані їм чесноти та уподібнення тваринам працюють в країнах, де демократії трохи менше, ніж здається.

«Маніфест комуністичної партії» Карл Маркс, Фрідріх Енгельс 1848

Жили двоє товаришів, німець Енгельс та німецький єврей Маркс. І ось, в один прекрасний день, вони відчули, що привид комунізму все ще ходить по Європі. І вирішили вони написати цей чудовий маніфест, що оповідає про недоліки капіталістичного ладу та закликає до звільнення робітничого класу, який починається відомою цитатою: «Привид бродить по Європі — привид комунізму» та закінчується не менше грандіозною: «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!».

В одній великій країні на сході під враженням від цього маніфесту почався такий бедлам, якому досі важко дати оцінку. Одні вважають це благом, інші — великою трагедією.

Втім маніфест вразив не тільки Володимира Ілліча та його друзів. Він зробив величезний вплив на уми мислителів кінця XIX – початку XX століть. Крім того, це базовий документ для програм комуністичних партій всіх країн. Саме тому у списку він, а не легендарний «Капітал». Останній більше стосується економіки, та, скорше, — наслідок маніфесту. 

Андре Жид та Жан-Поль Сартр теж сповідували вчення Маркса. Маркс та Енгельс констатують, що вся попередня історія людства є історія боротьби класів. Пророкуючи загибель капіталізму від рук пролетаріату, автори викладають своє бачення законів суспільного розвитку і неминучість зміни способів виробництва. Але як показала історія, все вийшло якось навпаки.

«Походження видів» Чарльз Дарвін, 1859

Чарльз Дарвін відправився у подорож на Галапагоські острови та Австралію на кораблі «Бігль». Поїхав тому, що в Арістотеля та Жоржа Бюффона вже були цілком здорові ідеї стосовно еволюційного вчення. Залишалося тільки зібрати докази та сформувати теорію. Що він і зробив.

З того часу доктрина «створених видів» оголошена дикою фантазією вірян, а теорія Дарвіна сприймається як єдино вірна. Правда, деякі ставлять під сумнів правоту англійського натураліста. Вони обурюються, як може вінець творіння стати родичем приматам.

Так чи інакше, але «Походження видів» лягло в основу еволюційної біології, а концепція еволюції та природного відбору як і раніше має великий вплив на сучасні наукові теорії.

«Держава» Платон, 380 р. до н.е.

Багато хто знає латинську назву цієї книги – «Республіка», але ми ж будемо називати її як і книжкові магазини. Переоцінити важливість цього твору неможливо — так само як і недооцінити.

Це своєрідний діалог, роздуми автора на тему ідеальної держави. Сам ставити запитання — сам дає відповіді. Знаковою книгу вважають не політики, а філософи, оскільки Платон чимало міркує про користь освіти та ролі філософа.

І ось вже багато-багато років «Держава» залишається одним з найвпливовіших творів філософії та політичної теорії, в якому дається визначення справедливості й розповідається про те, як повинен поступати порядна людина.

«І Цзін» («Книга змін») 700 м до н.е.

«Книга змін» є одним з канонів конфуціанського П’ятикнижжя. Коли написали цей збірник гексаграм, достеменно невідомо. Книга датується третім або другим тисячоліттям до н. е., хоча деякі скромно вказують 700 р. до н.е.

«І Цзін» вважається книгою пророцтв і одним з найстаріших китайських текстів. Важливість «Книги змін» складно пояснити: в ній можна знайти спільне коріння конфуціанства, даосизму та безлічі інших східних культурних традицій. А деякі дотепер використовують книгу для ворожіння і як підручник красномовства.

Джерело: brodude.com

Фото: Pexels