Податки: звідки з’явилися та яка їх історія

Дата: 03.12.202003.12.2020

6 хвилин читання

Сьогодні тільки ледачий не знає про різноманіття видів податків. Але звідки вони пішли та яка їх історія — знають одиниці.

Податок на доходи від продажу майна, на земельну ділянку, на автомобіль — і це все тільки для фізичних осіб, тобто для простих пересічних. Для компаній та організацій податків в рази більше.

Але коли держава почала збирати гроші з населення? Що таке податок на «дим», «тамка» і «мостовщина»? Звернемося до «переказів старовини глибокої», адже історія оподаткування налічує дванадцять століть.

З чого все почалося?

У кінці IX століття в давньослов’янській державі основним джерелом доходів казни стала данина — прямий податок, що збирається з населення.

Перші згадки про стягування данини належать епосу князя Олега (? – 912). При цьому стародавні літописи називають «даниною» військову контрибуцію. Київська феодальна держава росла й розвивалася, і данина з часом перестала називатися контрибуцією та перетворилася на податки.

Одиниця оподаткування данини у Київській Русі – «дим», що визначався кількістю печей та труб у кожному домогосподарстві.

При зборі деяких прямих податків рахунок «на дим» зберігався на теренах України до XVII ст. Данину платили предметами споживання (хутром та ін.) Або грошима.

Данина стягувалася двома способами: «повозитися» та «полюддя». «Повозитися» – це, коли данину привозили князю (великому князю), а «полюддя» – це система збору данини шляхом спорядження експедицій. Спочатку князь збирав данину особисто. Пізніше встановлювалися місця збору данини та особи, відповідальні за її збір. Данина як прямий податок існувала в XI-XII ст. та першій половині XIII в.

За часів Золотої Орди (1243-1480) з’явилися різного роду податки та збори зі захоплених територій.

Відомо 14 видів «ординських тягарів», з яких головними були:

«Вихід» («царська данина»), податок безпосередньо монгольського хана;
торгові збори («Мит», «тамка»);
візницькі повинності («ям», «підводи»);
внески на утримання монгольських послів («корм») та ін.

У XIII в. данина стягувалася на користь ханів Золотої Орди (вихід ординський). Її платили князі, починаючи з Ярослава Всеволодовича (1191-1246). Платили данину понад 200 років.

У 1257 для збору данини татарські посадовці провели перший перепис населення (У Суздальській, Рязанській, Муромській, Новгородській землях). Вихід стягували з кожної душі чоловічої статі та з худоби.

У XIIV-XV ст. крім ординської данини з вільного населення стягувалася данина, яка прямувала прямо в княжу казну — у вигляді натуральних зборів.

За часів Галицько-Волинського князівства окремо від князів та бояр існувала також група міських адміністраторів — «ліпших мужів», які контролювали життя міста, виконуючи накази князів, бояр чи священнослужителів, яким це місто належало. З них поступово сформувався міський патриціат.

Поряд з ними у місті жили «прості люди», так звані «горожани» або «містичи». Вони зобов’язувалися сплачувати податки на користь князів та бояр.

Оподаткування характеризується переважанням прямих податків, ліквідацією консолідованої відповідальності общин за сплату податків, застосуванням розкладної форми справляння податків, посиленням нерівності платників на релігійному підґрунті, частковим запровадженням оренди права на справляння податків.

Також князі заохочували міжнародну торгівлю, зменшуючи мита і податки з купців на торгових шляхах і міських площах.

Від Козацької держави та далі

Гетьманщина мала свій бюджет, свою фінансову систему і грошовий обіг. Існувала широка система податків в «Скарбницю Військову».

У цей період переважали прямі реальні податки, які стягувалися за натуральними ознаками з видів господарської діяльності. Одним з найбільших джерел надходжень стали податки на млини та броварні. Доходи з млинів («військову мірочку») збирали спеціальні «дозорці». Існували відкупи на горілку, дьоготь і тютюн. Значний збір надходив у Військову Скарбницю від пасік. Стягувалися проїзні, транзитні та внутрішні митні збори. У Гетьманщині існувала система прямого оподаткування населення. Також одним із найефективніших джерел прибутку стала плата за оренду землі.

Порівняно з Європейськими державами податковий тягар значно нижчий. Фіскальні служби — нерозвинені. Основна риса податкової системи козацької доби — це поєднання у питаннях конструювання фіскальних інструментів історичного досвіду часів Київської Русі та Литовського князівства із застосуванням самобутніх, національних форм стягнення, а також активне запозичення досвіду сусідніх держав.

У Гетьманщині привілейованою соціальною групою стало козацтво. Приналежність чоловіка до козацького стану зобов’язувало його своїм коштом нести військову службу, але при цьому звільняло від сплати податків, давало право землеволодіння.

Найбільша категорія населення — селяни. Після Хмельниччини вони стали вільними землевласниками з правом володіння оброблюваною ними землею в обмін на сплату податків до військової скарбниці.

Згодом український народ втрачає свою незалежність. Тоді землі стали оподатковуватися Російською імперією (кінець XVII початок XX століття) та на західноукраїнських землях Австро-Угорською імперією (кінець XVIII–XIX століття).

Податковий тиск на західноукраїнських землях був меншим ніж у Російській імперії. Податкова система Австро-Угорської імперії характеризувалася високим рівнем поземельного оподаткування та фіскальними монополіями.

На східних землях же населення України виконує натуральні, грошові та трудові повинності на користь казни Російської імперії. Підвищується роль непрямих податків (акцизів), що становили основу доходу бюджету. Поряд з цим у питаннях прямого оподаткування спочатку вводився подушний податок, а після його скасування основну увагу перенесено на прибутково-майнові податки. Посилюється податковий контроль.

Податки з кавунів і носіння бороди: про податкову реформу Петра I (XVIII ст.)

Петро I ввів надзвичайні податки: гроші драгунські, рекрутські, корабельні, податки на купівлю драгунських коней.

При ньому з’явилися чиновники, які повинні «сидіти та приносити прибуток». З’явилися і нові види податків. Наприклад,

гербовий збір,
податки з заїжджих дворів,
податки з пенею,
податки з плавальних суден,
податки з кавунів та з горіхів,
податки з продажу їстівного,
податки з найму будинків,
криголамний податок та ін.

Реформам піддалася та організація збору податків. Фінансові накази замінили фінансовими колегіями. Закладені основи системи місцевого самоврядування та місцевих податків і зборів. В епоху Петра I широкий розвиток отримала система стягування податків через відкупників.

Винні акцизи та питний збір — найважливіші джерела скарбниці. Про податкові реформи першої половини XIX – початку XX ст.

При Олександрі I (1777-1825) зміни до актів законодавства вносилися в частині наступних фіскальних зборів та податків:

чиншовий збір;
гільдійський збір;
мито зі спадщин;
гербовий збір;
питний збір.

Суттєвого перегляду піддавалася система земських грошових та натуральних повинностей. Також реформована система організації збору податків.

У зв’язку з проведенням селянської реформи 1861 року змінили систему збору промислового податку, запроваджено оподаткування землі, введені земські податки та збори.

Указом від 1 січня 1863 року винні відкупу замінені акцизними зборами зі спиртних напоїв (винним акцизом).

Найважливішими джерелами державної скарбниці стали: