Потрапити до ЄСПЛ: 7 кіл тестів

Відбір судді до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) – процес не тільки відповідальний, але й досить тривалий. Фактично, він складається з трьох етапів.

Першим є національний відбір трьох претендентів на посаду, який хоч і має рекомендації до проведення, проте залишається на розгляд держави. Другий та третій етапи відбуваються вже на міжнародному рівні. 

Спочатку, спеціальний Комітет з виборів суддів Європейського суду з прав людини оцінює прозорість та справедливість національного відбору та перевіряє рівень кваліфікації кандидатів. Далі – з-поміж трьох переможців національного конкурсу ПАРЄ голосуванням відбере одну людину, яка представлятиме Україну у ЄСПЛ наступні 9 років. І якщо на міжнародному рівні все більш-менш уніфіковано, то під час національного відбору можуть виникнути спірні питання. 

Що там у інших?

Оскільки не існує чітких інструкцій щодо проведення національного відбору, кожна країна організовує процедуру у міру своїх можливостей та розуміння рекомендацій ПАРЄ. Тому, наприклад, можемо мати ситуації неодноразового «повернення» запропонованих кандидатів. Так, наприклад, під час відбору судді від Туреччини, Комітет тричі повертав запропонованих кандидатів, мотивуючи це тим, що жоден з них не відповідав критеріям ПАРЄ. 

Національний відбір, наприклад, у Великій Британії складався з трьох етапів: отримання заяв, проведення співбесід та подальше затвердження кандидатів міністрами країни. У Естонії ж задля обрання кращих з кращих до складу комісії увійшли міністр закордонних справ, міністр юстиції, головний суддя Верховного Суду, канцлер юстиції та державний секретар. Список кандидатів затверджувався урядом республіки.

Втім, ПАРЄ все-таки наголошує на ряді вимог, які мають бути дотримані під час організації будь-якого національного відбору. 

По-перше, умови конкурсу мають бути оголошені завчасно та бути зафіксованими відповідно до адміністративної практики. По-друге, оголошення про конкурс має бути публічним та максимально розповсюджуватись. Третім пунктом зазначено «розумний» строк для подачі заяв на посаду. Варто звернути увагу і на те, що існують також вимоги до складу та якості комісії, необхідність стандартизованого формату інтерв’ювання та  перевірки мовних здібностей кандидатів. 

Відбір в Україні: очікування vs реальність

Це вже другий конкурс, який був проведений цього року. 

Строк повноважень чинної судді, Ганни Юдківської сплив ще у червні. З огляду на те, що процедура зазвичай займає декілька місяців, перша «спроба» стартувала трохи запізно, лише у квітні. Проте цей відбір був швидко завершений через порушення зазначених вище критеріїв. 

Зокрема, інформація про початок конкурсу була розміщена лише за день до початку прийому документів. Для самого збору заявок було відведено всього тиждень. Іспити ж були призначені лише на тиждень пізніше від завершення прийому документів. Звичайно, такі строки важко було назвати «розумними», тому  процедура була оскаржена і призупинена. 

Друга спроба видалась успішнішою за першу. Про початок конкурсу оголосили за тридцять днів до кінця прийому документів. Були озвучені і вимоги, яким мали відповідати кандидати.  На тих, хто пройшов попередній відбір, чекало тестування на рівень знання іноземних мов та співбесіда.  

Проте і тут виникли деякі спірні моменти. Зокрема, про тестування з англійської та французької мов конкурсантів попередили всього за два робочі дні до проведення. Тим кандидатам, які через робочі зобов’язання не змогли бути присутніми на конкурсі, спочатку відмовили у можливості перенести тестування чи провести його інтернетом. Згодом, їм все-таки була надана можливість взяти участь у відборі, але з обмеженими часовими рамками. 

Та питання реалізації етапу тестування на цьому не завершились. Невідповідності були виявлені і між вимогами національного конкурсу та фактичним процесом відбору. Зокрема згідно з інструкцією щодо проведення конкурсу від ПАРЄ, кандидати мають «володіти активними знаннями однієї та пасивними знаннями іншої офіційної мови Ради Європи». В чинному указі президента рівень володіння мовами зазначений схожим чином. Так, знання другої офіційної мови вимагається «на рівні, достатньому для читання та розуміння змісту тексту». Проте, вже під час самого тестування володіння другою мовою, від учасників вимагали продемонструвати не тільки здатність читати та розуміти текст, а й активно використовувати мові навички під час співбесіди. 

Не обійшлось без питань і щодо складу комісії. Незважаючи на те, що у попередньому складі переважали люди з академічного середовища, не всі з яких спеціалізувались саме на питаннях ЄСПЛ, новий склад не надто змінився. У новій комісії так і не з’явилися практики, представники громадського сектору та міжнародні експерти. Більше того, єдиного представника місії Європейського Союзу в Україні прибрали і замість нього додали ще одного науковця.

Чи все так погано?

Попри все ще велику кількість помилок цьогорічний відбір відзначився значною демократичністю та ліберальністю. Врахувавши попередні зауваження та невдачі, друга спроба провести конкурс змогла залучити справді кваліфікованих спеціалістів. Учасники мали достатньо часу, щоб відправити документи. Доступ до конкурсу отримали і люди не українського громадянства чи з неукраїнською освітою. Учасники навіть відмічають значний прогрес у питання отримання копій усіх документів. 

Проте подальший поспіх значним чином обмежив участь деяких кандидатів та поставив під питання прозорість усього процесу, що у свою чергу може поставити під сумнів представлених перед ПАРЄ кандидатів. Тому існує можливість, що всю процедуру доведеться повторювати наново, втративши ще більше часу. 

Тим не менш, зважаючи на велику кількість достойних кандидатів, неможливо було завчасно передбачити трьох фіналістів: Бойченко Олена, Микола Гнатовський та Павло Пушкар. Сподіваємось, що обрані кандидатури зможуть бути достойними суддями у разі їх затвердження Парламентською асамблеєю на цю посаду. 

Матеріал підготувала Катерина Ларіна, юрист Регіонального центру прав людини

Фото: Pexels