Пенсіонери, які живуть у зоні радіоактивного забруднення, мають право на підвищення до пенсії – зразкова справа

З моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення – зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі ст. 39 Закону № 796-ХІІ відновлено право на отримання підвищення до пенсії у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210.

Таке рішення ухвалив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у зразковій справі за позовом до Овруцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії.

Позивач – особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), перебуває на обліку в управлінні ПФУ як отримувач пенсії по інвалідності. Проживає позивач у м. Овруч Житомирської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, є зоною гарантованого добровільного відселення.

До 1 січня 2015 року позивач отримував підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на зазначеній території, відповідно до ст. 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З 1 січня 2015 року виплату такого підвищення було припинено у зв’язку з прийняттям Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», яким було виключено, зокрема, ст. 39 Закону № 796-ХІІ.

Конституційний Суд України Рішенням від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 вказані зміни визнав неконституційними.

Позивач звернувся до управління ПФУ із заявою, в якій просив повідомити, чи відновлено йому виплату підвищення до пенсії відповідно до ст. 39 Закону № 796-ХІІ. Відповідач повідомив, що підвищення до пенсії йому не нараховується і не виплачується.

Вважаючи таку бездіяльність управління ПФУ протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Відповідач мотивував свої дії тим, що з 1 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 4 лютого 2016 року № 987-VIII «Про внесення зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким до Закону № 796-ХІІ було включено ст. 39 такого змісту: «Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України». На думку відповідача, Конституційний Суд України не аналізував редакцію Закону № 796-ХІІ станом на дату ухвалення у липні 2018 року Рішення № 6-р/2018, тобто Суд визнав неконституційним виключення ст. 39 Закону №796-ХІІ.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що Конституційний Суд України у Рішенні № 6-р/2018 від 17 липня 2018 року відновив дію редакції ст. 39 Закону № 796-ХІІ, яка була чинна до 1 січня 2015 року. Ця редакція статті відновлює соціальні виплати тим особам, право на доплати яким не відновлено з включенням ст. 39 Законом № 987-VIII.

Верховний Суд також вказав, що Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру і порядку виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ.

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Верховний Суд дійшов висновку, що позивач із 17 липня 2018 року має право на отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення – зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі ст. 39 Закону № 796-ХІІ, у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210.

Рішення Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 240/4937/18.