Збереження економічної вартості арештованих активів

Про проблеми «збереження» активів, АРМА, управління конфіскованим майном та права власності.

В Україні в рамках кримінальних проваджень за рішенням слідчого судді/суду арештовуються різні активи, найчастіше це готівка, автомобілі, коштовності та зброя. Житлова та комерційна власність рідше, але, як правило, вона має вищу грошову вартість.

Також можуть траплятися випадки накладення арешту на сільгосппродукцію, мінеральні добрива, нафтопродукти, які вимагають спеціальних умов зберігання — із плином часу їх кількісні та якісні характеристики погіршуються, а витрати на зберігання можуть взагалі перевищувати їх вартість. При цьому, кримінальне провадження може тривати роками — виникає ситуація, коли негативних наслідків зазнавав:

• Власник — навіть у разі повернення йому знеціненого майна після скасування арешту;
• Держава — у разі стягнення знеціненого майна внаслідок конфіскації чи спеціальної конфіскації.

Кримінальне процесуальне законодавство спочатку не супроводжувалося заходами щодо збереження економічної вартості активів і, на жаль, не існувало положень щодо наділення відповідного органу необхідними функціями.

Проблеми пов’язані зі «збереженням» активів у кримінальних провадженнях були проілюстровані в справі «East/West Alliance Limited проти України». Там підприємство-заявник було позбавлене доступу до свого майна більш як десять років, унаслідок чого майно було пошкоджено та понищене або продане третім особам, або просто зникло і при цьому нікого не було притягнуто до відповідальності.

Крім того, усі зусилля підприємства при зверненні до різних державних органів із метою повернення свого майна протягом дванадцяти років були безрезультатними. Воно на практиці не мало можливості отримати ефективні засоби юридичного захисту щодо своїх скарг, які могли б запобігти вчиненню або продовженню порушень та які б забезпечили належне відшкодування понесених збитків.

За результатами розгляду справи Європейський суд із прав людини зобов’язав Україну виплатити понад 5 000 000 євро відшкодування та будь-який податок, який може нараховуватися підприємству через дії державних органів України, що призвели до знищення та понівечення активів, арештованих у кримінальних провадженнях.

У звичайних кримінальних провадженнях збереження стосується доказової вартості майна. При поверненні активів, збереження орієнтується на економічну цінність, яку слід відновити. У цьому й полягає різниця між збереженням речового доказу в кримінальному провадженні від збереження його економічної вартості.

На прикладі цієї та багатьох інших справ стало очевидним, що правоохоронні органи не спроможні займатися збереженням економічної вартості активів. Отже, у 2015 році було введено Закон України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (Закон про АРМА), яким створено однойменний центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом. Його основна функція — збереження вартості арештованих активів, та, за можливості, збільшення вартості до прийняття остаточного рішення суду по кримінальному провадженні.

У Кримінальному процесуальному кодексі України (ч. 6, ст. 100) наявні положення стосовно збереження і реалізації майна, яке є речовим доказом у кримінальному провадженні. Саме ця стаття розмежовує передання речових доказів для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження та передання речових доказів для їх реалізації.

При цьому для реалізації можуть бути передані тільки речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів. Або, у випадку, якщо витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання яких співмірні з їхньою вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню.

Саме забезпечення збереження активів, збереження (за можливості — збільшення) їх економічної вартості визначено через термін управління активами, яке міститься в пункті 4 частини першої статті 1 Закону про АРМА.

Тому, слідчий суддя/суд при ухваленні рішення про передачу активів в управління АРМА визначає конкретний спосіб управління — передача за договором або реалізація на торгах із подальшим розміщенням коштів на депозитному рахунку АРМА.

Слід зазначити, що реалізація активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні здійснюється відповідно до порядку відбору юридичних осіб та порядку реалізації активів, які затверджені постановами Кабінету Міністрів України № 558 та № 719, що відрізняє від схожої процедури передбаченої порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016, яка здійснюється державною виконавчою службою щодо вже конфіскованого майна за рішенням суду, яким право власності на актив припиняється.

Здебільшого така конфіскація застосовується за порушення митних правил, як адміністративне стягнення. Однак, якщо в разі порушення митних правил відкривається кримінальне провадження про контрабанду, об’єкти правопорушення передаються митними органами до органу проведення досудового розслідування.

АРМА, своєю чергою, здійснює управління конфіскованими та стягненими в дохід держави активами лише в одному випадку — якщо безпосередньо здійснювалось управління ними на стадії арешту. Це стосується тих випадків, коли під час управління АРМА арештованим майном кримінальне провадження завершилось застосуванням конфіскації, спеціальної конфіскації або стягненням у дохід держави після набрання законної сили судового рішення.

Отже, можна констатувати, що ні КПК України, ні Закон про АРМА жодним чином не позбавляють права власності особи, а лише визначають механізм поводження з майном, на яке накладено арешт у кримінальному провадженні відповідним рішенням слідчого судді/суду до того часу, як воно буде за рішенням суду конфісковано або ж повернуто власнику.

Сама передача в управління АРМА слугує способом захисту майнових прав і не передбачає позбавлення права власності, а навпаки покликана зберегти економічну вартість арештованого активу та забезпечити відновлення матеріального становища його власника.

📌 Редакція може не поділяти думки авторів у розділі «Блоги».