Законопроєкт про “сhildfree”: а давайте карати за бездітність?

Депутати цікавим чином вирішили підвищити рівень народжуваності в Україні: запропонували ввести кримінальну відповідальність за публічні заклики та/або пропаганду відмови від народження дітей, руйнування інституту сім’ї, позашлюбних і протиприродних статевих відносин та розпусти.

У кінці квітня 2020 року до Верховної Ради України внесли черговий законопроєкт, що викликає питання. Цього разу «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо встановлення кримінальної відповідальності за публічні заклики та/або пропаганду відмови від народження дітей, руйнування інституту сім’ї, позашлюбних і протиприродних статевих відносин та розпусти)» (проект №№3316-1).

Законопроєкт, як заявляє його автор, має на меті забезпечення захисту інституту сім’ї та сімейних цінностей, спрямований на подолання щорічно зменшуваного рівня народжуваності в Україні.

Які зміни хочуть внести?

Передбачається внесення наступних змін до Кримінального кодексу України:

1. до обставин, які обтяжують покарання, віднести вчинення злочинів на ґрунті нетерпимості до інституту сім’ї або сімейних цінностей (стаття 67);
   
   
2. віднести вбивство з мотивів нетерпимості до інституту сім’ї чи сімейних цінностей до мотивів умисного вбивства (частина друга статті 115);
   
   
3. до кваліфікуючої ознаки, яка посилює кримінальну відповідальність аналогічно до вчинення злочинів з  мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, віднести вчинення злочинів з мотивів нетерпимості до інституту сім’ї чи сімейних цінностей, передбачених у таких статтях: 120 (Доведення до самогубства), 121 (Умисне тяжке тілесне ушкодження), 122 (Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження), 126 (Побої і мордування), 127 (Катування), 129 (Погроза вбивством), 293 (Групове порушення громадського порядку) і 294 (Масові заворушення);
   
   
4. доповнити Кримінальний кодекс новою статтею 161-1 – Публічні заклики та/або пропаганда відмови від народження дітей, руйнування інституту сім’ї, позашлюбних і протиприродних статевих відносин та розпусти, передбачивши відповідальність за відповідні дії; ті самі дії, вчинені посадовою (службовою) особою та зазначені дії, якщо вони були вчинені організованою групою осіб або спричинили тяжкі наслідки.

Юридична сторона питання 

В той же час, ідеї запропоновані в законопроєкті є дуже протирічивими. Виключивши з обговорення занадто філософське питання меж втручання в права та свободи людини, а також варіанти тлумачення сім’я в сучасному світі з її одностатевими та полігамними варіаціями, поглянемо суто на юридичну сторону питання.

В Сімейному кодексі України існує категорія «жінка та чоловік, що проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі». Це довге словосполучення, означає те що серед  нормальних людей прийнято називати «цивільний шлюб» (хоча правильно було б «фактичні шлюбні відносини»). Це поняття повністю руйнує існуючі законодавчі потуги захистити інститут сім’ї та криміналізувати позашлюбні відносини. Адже, якщо вчитатись, стане зрозумілим, що сім’я може існувати і поза шлюбом. І це закріплено на найвищому законодавчому рівні в загальнодоступному акті. Чим не пропаганда позашлюбних відносин?

Стосовно «відмови від народження дітей» ситуація, ще більш комічна. Цивільний кодекс України у статті 281 говорить про наступне:

• «Стерилізація може відбутися лише за бажанням повнолітньої фізичної особи». 
  
  
• «Штучне переривання вагітності, якщо вона не перевищує дванадцяти тижнів, може здійснюватися за бажанням жінки. У випадках, встановлених законодавством, штучне переривання вагітності може бути проведене при вагітності від дванадцяти до двадцяти двох тижнів». 

Стерилізація та переривання вагітності виглядають достатньо очевидними способами відмови від народження дітей. І вони так само як право на позашлюбні сімейні відносини закріплені на найвищому законодавчому рівні. 

Протиприродні статеві відносини

Таким чином прослідковується очевидна потенційна колізія: одні закони дозволяють, інші — забороняють. Окрім того, відкритим з юридичної точки зору є питання визначення «протиприродних статевих відносин», адже законодавство не містить такого поняття, а ініціатор проєкту не пропонує його визначення. Тому рівень природності відносин, ймовірно, доведеться визначати органам правопорядку, що робить його дуже суб’єктивним.

Боротьба законопроєктів 

Однак, справді веселим даний законопроєкт стає, коли приходить розуміння, що він практично повністю повторює інший, а саме №3316 від 09.04.2020 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо протидії злочинам на ґрунті ненависті за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності)». Таким чином, ми можемо спостерігати боротьбу світоглядів народних депутатів шляхом подання законопроєктів. 

Останній, щоправда, хоча б має на меті захист чиїхось прав та свобод, а не їх обмеження, що робить його не таким спірним. Хоча і він, на мій погляд,  є недоречним, як і будь-яка інша ініціатива щодо посилення кримінальної відповідальності за думки та погляди. 

Підсумовуючи, варто зазначити, що ідея стимулювання, шляхом обмежень і заборон у 2020 році викликає щирий подив і нерозуміння. Рухаючись в такому руслі, не здивуюсь, якщо наступною пропозицією від депутатів буде повернення податків на бездітність або внесення до конституції обов’язку розмножуватись. Адже набагато легше заборонити чи зобов’язати, ніж створити належні економічні умови, в яких люди захочуть одружуватись та заводити сім’ї, не боячись за завтрашній день.

В той же час, якщо не намагатись сприймати цю ініціативу серйозно, радує те, що депутати поступово переходять від вирішення ідеологічних розбіжностей шляхом бійок — до іронічно-стьобних законопроєктів, що копіюють проєкти опонентів.

__________

Редакція може не поділяти думки авторів у розділі «блоги».