За що я вдячна ворогам…

Як екологічно пережити смерть партнерських стосунків?

«У тебе є вороги? Добре. 

Значить у своєму житті ти щось колись відстоював». 

Уїнстон Черчилль

Всі люблять писати про перемоги. Успішні кейси, молоді та динамічно розвинені колективи. Труднощі подолані, опоненти у розпачі. Сьогодні не про це! Сьогодні про зворотну сторону життя – смерть партнерських стосунків, та як її екологічно пережити, особливо тоді, коли ви в цьому бажанні самотні.  

Кожні завершені стосунки — особиста поразка. Розумні люди кажуть – нарцистична.

С партнером по бізнесу, з другом, з коханою людиною розлучатися боляче. У побудову відносин вкладено багато. Ці інвестиції повисають Дамокловим мечем і тримають  разом з людиною попри дискомфорт і навіть страждання. Перервати пуповину наважуються не всі. Не в останню чергу, тому що за межею смерті стосунків є шанс попасти у «пекло» (ну пекло не пекло, чистилище). 

Кожен переживає розлучення/розрив, проте як це відбувається досить характерно для масштабу особистості, з якою ви мали відносини. На піку емоцій людина демонструє себе найяскравіше. Тож займайте місця у перших рядах! 

Досвіду розлучень в бізнесі та в житті в мене накопичилося. На часі проміжні підсумки.             

Про знецінення

Втрата близької людини через припинення відносин переживається як психологічна травма. Еволюційні механізми навчили нашу психіку адаптуватися до травматичних переживань. Один зі способів адаптації – знецінювання. 

Кожного разу, коли ваші колишні оповідають про вас оточенню (в тому числі вашим спільним знайомим, колегам, загалу) жахіття, нісенітниці, брудні подробиці уявні та не зовсім — це і є знецінення.

Звична реакція на те, коли вас поливають брудом — обурення, роздратування, розпач. Хтось вдається до виправдовувань, хтось готує адекватну за кількістю бруду «отвЄточку», хтось вголос розмірковує над несправедливістю буття. 

Мій особистий досвід такий. Негативних емоцій не уникнути. Юристам, з їх схильністю до самолюбування, взагалі тяжко слухати про себе негативні відгуки. Проте, чим більше бруду ллють на вашу чемну голову, тим цінніші ви були для людини у цих стосунках. Не знаю, чи це знання допоможе комусь справитися з обуренням, чи злістю, але розуміння, що інформація, хоча й негативна, ллється рікою, бо через втрату відносин з вами людина не здатна в інший спосіб опанувати свої емоції, є особисто для мене відновлювальним компресом для пораненого ЕГО.

Дійсно замислитися та звернути увагу на те, що відбувається в інформаційному просторі щодо вашої персони варто лише в одному випадку – коли із почутого (прочитаного) щось вас дійсно зачіпає та дратує, мається на увазі не сам факт поширення інформації, а її зміст. Як то кажуть «у яблучко». Кому цікаво покопирсатися у собі, дізнається про себе дещо важливе, а якщо пощастить розв’язати свої питання із собою. 

Тож подякуємо нашим колишнім за неоціненний досвід, завдяки якому ми дізнаємося про себе більше та робимо наш шлях у житті більш обізнаним!      

Про агресію

Це ще один захисний механізм, який дозволяє подолати наслідки психологічної травми. Коли нам боляче, ми злі. Ми злі, нам хочеться діяти, зазвичай бити, крушити, ламати. Але ж кримінальний кодекс, та ще й іноді на протистояння віч-на-віч не вистачає як то кажуть сміливості/я..ць. Тож зазвичай колишні вдаються до заходів непрямої агресії. 

Наприклад, розсилають анонімні листи із різноманітною інформацією. Я думала таке тільки у фільми про радянські часи буває. Але ж ні, буквально нещодавно на власному досвіді переконалася, що старі добрі анонімки на адресу місця вашої роботи, чи видання, з яким ви співпрацюєте – надихають окремих особистостей, відсутність фантазії в яких важко сховати  за досить безталанно організованою інформаційною атакою. 

Як реагувати у цьому випадку? Залежить від ситуації. Природно на агресію відреагувати агресією. Ну тобто дати відсіч, адекватну відповідь. Виклик у поле на дуель, маніпуляції із ляльками Вуду, вроки від потужних бабок-ворожок можуть спрацювати, але це все, на мій особистий погляд, не екологічно та ще й кошти доведеться витрачати. 

Інша справа, що з цього можна винести? Висновки, ось що! Агресуючи, люди підсвічують вам ваші слабі місця. Зверніть увагу, куди поцілився ваш недруг? Що робити з цією інформацією? Проаналізувати — нікому не завадить. Досить часто ціль обирається вашим опонентом виходячи із власної уяви про «боляче», тоді вам пощастило. Не пощастило, подумайте, як уберегти це своє слабке місце наступного разу, адже його бачать не тільки ваші відверті вороги, а й інші люди. 

Тож дякуємо нашим ворогам, завдяки яким ми стаємо міцнішими!

Про шлях далі

Кожна зустріч нас навчає чомусь. Варто дізнатися в чому саме полягав урок, бажано його все ж таки вивчити. Мій урок розлучень і болісних розставань не приніс одкровень, проте змусив останнього разу дещо усвідомити.  

Якщо все дуже красиво і добре, що навіть не схоже на правду, скоріше за все це неправда, якби не хотілося вірити у добре в людях. Жодні домовленості та партнерські договори не знімуть напруги, якщо вона емоційним фоном супроводжує комунікацію між ними. 

У випадку конфлікту й ухиляння від відвертої розмови за перших його ознак, напружене емоційне забарвлення супроводжуватиме розставання, яке неминуче. Тож варто дізнатися про те з ким ви маєте справу в сенсі ставлень до припинення стосунків, поставивши візаві питання щодо його досвіду з припинення стосунків з іншими партнерами, коханими. Іноді з цих історій (не завжди об’єктивних і відвертих, до речі) певну інформацію ви отримаєте. Якщо є можливість поспілкуватися з іншим учасником цих процесів, не полініться. 

Хочу ще раз закликати всіх подякувати людям, які з нами ворогують. Відображення в очах людини люблячої завдяки недругам стає яскравіше!

Редакція може не поділяти думки авторів у розділі «блоги».