Юриспруденція з жіночим обличчям

Так вже повелося, що саме по собі слово «юрист» асоціюється з чоловіком, що має зв’язки та гроші, дорогі костюми й автомобілі. У розумінні багатьох юрист — ідеальний зразок респектабельності та достатку і це він, а не вона. Але сьогодні ми покажемо не менш красиву сторону юриспруденції.

Історія боротьби жінок за право виступати адептами Феміди починається з другої половини XIX століття. І не дивно, що цей процес почався саме в Сполучених Штатах Америки, де юридична професія отримала свій максимальний розвиток.

Жінки починають та виграють

Першою жінкою-юристом в США, допущеною до юридичної практики в штаті Айова в 1869 році, стала Арабелла Менсфілд. На той момент їй було 23 роки.

Після закінчення Ohio Wesleyan College Арабелла влаштувалася на роботу в адвокатську фірму свого брата. У 1869 році, попри чинний тоді закон, що обмежує претендентів на заняття юриспруденцією лише білими чоловіками старше 21 року, їй було дозволено скласти іспит на право займатися адвокатською діяльністю, що вона з успіхом і зробила.

Незабаром після того, як Арабелла Менсфілд склала іспити та стала, таким чином, першою жінкою-юристом в США, штат Айова вніс поправки у свої закони та став першим штатом Америки, який дозволяв жінкам і меншинам займатися юридичною практикою.

І хоча Арабелла Менсфілд склала присягу й була прийнята в колегію адвокатів, створивши прецедент, вона ніколи не займалася юридичною практикою, а натомість зосередилася на викладацькій діяльності.

У штаті Іллінойс першою жінкою-адвокатом в 1873 році стала Алта М. Хьюлетт, домігшись розгляду і прийняття в законодавчих зборах штату законопроєкту про заборону дискримінації при виборі будь-якої професії, за винятком військової. Варто також відзначити й Лемму Баркалов, яка стала першою жінкою-студенткою юридичного факультету та першою жінкою-адвокатом, яка виступила перед судом. У 1870 році вона була допущена як адвокат при Верховному суді штату Міссурі.

Реалії на теренах Європи

Прикро, але до XVIII століття поняття «жінка-юрист» на теренах Європи не існувало. Доля жінок укладалася у виведену німцями формулу трьох K: Kinder, Küche, Kirche — «діти-кухня-церква».

Лише в 1900 році Франція відкрила прекрасній статі шлях в юриспруденцію, надавши право виступати захисниками в судах. До 1908 року вже працювала 21 жінка-адвокат.

Також помилково вважати, що перші жінки-юристи на теренах нашої держави з’явилися не раніше 1917 року.

Про можливість відкрити жінкам шлях до адвокатури серйозно заговорили в 1874 році після створення в Російській імперії (до її складу тоді входила Україна) інституту приватних повірених. До цього діяла заборона на вищу юридичну освіту для жінок, отже, і на можливість стати присяжним повіреним.

Нагадаємо, що у судовому законодавстві Російської імперії поняття «адвокат» не використовувалося. У суді виступали:

• Присяжні повірені — адвокати на державній службі з вищою юридичною освітою та п’ятирічним стажем роботи як помічники присяжного повіреного;
• Приватні повірені — особи, які склали іспит в конкретному суді та отримали право виступати в ньому. Приватні повірені могли брати участь не більше ніж в 3 цивільних справах на рік і в необмеженій кількості кримінальних справ без свідоцтва.

Без фрака повіреним не стати

Що стосується спроб жінок домогтися права стати адвокатами та виступати в суді в колишній Російській Імперії, то особливо слід відзначити Катерину Абрамівну Флейшиц.

Закінчивши із золотою медаллю гімназію, Флейшиц Е.А. для продовження освіти виїхала до Франції, де вступила на юридичний факультет Паризького університету (Сорбонна). У 1907 році вона з відзнакою закінчила цей факультет та повернулася. У 1909 році Катерина Флейшиц склала екстерном іспити за курс юридичного факультету в Петербурзькому університеті, отримавши диплом першого ступеня. У тому ж році прийнята помічником присяжного повіреного округу петербурзької судової палати та стала першою в Російській імперії жінкою-помічником адвоката.

Перша її спроба виступити в суді як захисник зустріла протест прокурора, який відмовився від виступу та покинув судове засідання. Хоча рішенням цього суду участь в процесі жінки-захисника визнано можливим, однак міністр юстиції Щегловитов І.Г. звернувся з цього приводу із запитом до Сенату, який роз’яснив, що під «особами, що закінчили юридичний факультет одного з університетів і мають право стати адвокатами, розумілися в законі виключно особи чоловічої статі».

При цьому навели таке обґрунтування: в одному з положень судових статутів знайшли абзац, в якому йшлося про те, що «присяжний повірений, виступаючи перед судом, повинен мати на лацкані фрака значок університету, в якому він отримав диплом». А оскільки жінки ні за яких обставин не могли носити фрак, відповідно, й зробили висновок, що виступати в суді як присяжний повірений вони теж не можуть. Тому Флейшиц Е.А. виключили з адвокатури.

Залишаючи зал, Катерина Абрамівна кинула в бік прокурора: «Вот уж поистине противная сторона!». Ця гірка гра слів, що облетіла тоді весь друк, нерідко згадується і сьогодні.

Слід також відзначити й Олену Абрамівну Гальперіну-Гінзбург, одну з перших жінок-юристів на наших теренах. Вона вивчала юриспруденцію в Школі права в Парижі, допущена до іспиту на отримання адвокатської практики в Харкові, однак дозвіл так і не отримала. Її прохання про можливість юридичної діяльності направили в Сенат, який не нагородив її позитивною відповіддю.

І тільки в 1917 році декретом Тимчасового уряду, який очолював, як відомо, адвокат Олександр Федорович Керенський, жінок допустили в адвокатуру.

Сучасні реалії

Дослідженнями New York Journal у 2009 році показали, що кількість жінок серед юристів-партнерів становила лише 18,47%. За словами голови палати представників Американської асоціації юристів Лінди Кляйн, середнє процентне співвідношення жінок-партнерів у великих фірмах за останні 40-50 років практично не змінилося. За даними порталу Superjob.ru, керувати юридичним відділом в 57% випадках довіряють чоловікам.

Аналіз, проведений Гарвардським університетом, показав, що серед його випускників-юристів жінки, які зробили кар’єру в галузі права, отримують менше, укладають шлюби рідше, а працюють більше, ніж їхні колеги-чоловіки.

Так, майже 30% опитаних жінок ніколи не одружувалися. Серед чоловіків число тих, хто ніколи не перебував у шлюбі — всього 5%. На пострадянському просторі подібних проблем поки не помітили, можливо тому, що і дослідження ніхто не проводив.

За даними ЮНІСЕФ, у 2017 році у світі частка жінок серед суддів становила 45%. У Білорусі на 3 жовтня 2019 року в судах загальної юрисдикції працювало 60% жінок, у Верховному Суді — 45%.

У країнах СНД у права жіноче обличчя: тут 80% нотаріусів, 60% адвокатів і 68% суддів — жінки.

В середньому по світу останній показник не перевищує 20%. Причому чим вище суд, тим менше в ньому частка жінок. У Франції, де говорять про «фемінізацію» адвокатури, з 2009 року число жінок-адвокатів зросло лише до 51,9%. Причому 60% з них працюють далеко не на партнерських позиціях і отримують зарплату на 50% менше, ніж чоловіки.

На жаль, навіть за найоптимістичнішими прогнозами, оплата жіночої праці зрівняється з оплатою чоловічого в кращому випадку до 2059 року.

Джерело: ilex.by, pravo.ua, svoboda.org

Фото: Pexels