Юрня: вибір права між українськими компаніями


Вибір права в договорі між українськими компаніями, без іноземного елементу – це юрня. Кажуть наші друзі, які ведуть канал Юрня, дно і нелогічність. 

Аргумент: за замовчуванням буде застосовуватись право України.

Обгрунтування

За загальним правилом, якщо між резидентами України укладається договір, до нього автоматично застосовуються положення українського законодавства. Це загальне правило випливає зі ст. 1 Конституції України, відповідно до якої Україна є суверенною державою.

Суверенітет держави припускає можливість держави встановлювати на своїй території єдині для всіх правила поведінки, які знаходять своє закріплення у нормативно-правових актах. З концепції державного суверенітету випливає територіальний принцип дії нормативно-правових актів у просторі, відповідно до якого положення українського законодавства поширюються на всіх, хто знаходиться на території України. Це закріплено, зокрема, у ст. 68 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

На розвиток конституційних положень у ст. 7 ГК України закріплено правило, згідно з яким відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Винятки з територіального принципу дії нормативно-правових актів у просторі існують, але про можливість їх застосування повинно бути прямо вказано у відповідному нормативно-правовому акту. Якщо ні – діє загальне правило (див. вище) і про це необов’язково додатково писати в договорі.

Історія

Положення про вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин закріплено Законом України «Про міжнародне приватне право» і стосується правовідносин з іноземним елементом. Зокрема, ст. 5 Закону надає сторонам правочину з іноземним елементом можливість самостійно обрати право, яке буде застосовуватись до правовідносин, що виникатимуть з такого правочину. При цьому вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини; вибір права щодо окремих частин правочину повинен бути явно вираженим. Цим, очевидно, пояснюється, чому у формулюванні, яке тут аналізується, перелічується, які саме правовідносини повинні регулюватися українським законодавством.

Більше того – відповідно до тієї самої статті, вибір права не здійснюється, якщо відсутній іноземний елемент у правовідносинах. Тобто, якщо сторони договору є резидентами України вони не мають можливості обирати право, що буде застосовуватися до їх відносин. До таких відносин за замовченням буде застосовуватись законодавство України. Це не означає, що сторони не можуть керуватися положеннями іноземного законодавства при врегулюванні своїх відносин. Виходячи з принципу свободи договору (ст. 6 ЦК України, ст. 179 ГК України), сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про неможливість відступити від їх положень, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами). Однак при цьому сторони не можуть прямо зазначати, що до їх правовідносин буде застосовуватися право іншої країни. У випадку виникнення спору з такого договору, українські суди не зможуть його розглянути, оскільки у своїй діяльності керуються нормами процесуального законодавства, яке чітко визначає випадки, коли допускається застосування права іншої держави.

Більше юрні – тут ? https://t.me/Jurnia