ВСС дозволив публічно висловлювати невдоволення роботою політиків

Кандидат на посаду міського голови поскаржився до суду на висловлене привселюдно оціночне судження виборця. В той же час, суд зауважив, що позивач є публічною особою, а тому має розділяти звинувачення та громадську критику.

Про це йдеться в ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ по справі № 6-373св17.

Позивач вказав, що інформація, поширена під час першої сесії міської ради у присутності новообраних депутатів і великої кількості громадян міста та представників ЗМІ, не відповідає дійсності, є неправдивою та принижує його честь, гідність, ділову репутацію, тому підлягає спростуванню, а такими діями відповідача йому також завдана моральна шкода.

ВСС з посиланням на положення ЦК, норми закону «Про інформацію», роз’яснення, що містяться в пп. 16, 18, 19, 21, 26 постанови Пленуму ВСУ від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» виходив з того, що поширена відповідачем інформація щодо позивача, містить суб’єктивну думку, переконання та критичну оцінку відповідачем певних фактів та не є конкретною, яку можна перевірити, тобто є оціночним судженням.

Суд переконаний, що позивач, який є публічною особою, а саме колишнім депутатом міської ради, повинен усвідомлювати, що межа допустимої критики в такому разі є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи.

При цьому у ВСС зауважили, що помилковим є висновок районного суду про зобов’язання відповідача вибачитись перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено положеннями ст. ст. 16, 277 ЦК України.