Веселий Роджер XXI століття: як виглядає сучасне піратство

Кінематограф змінив уявлення про піратів і саме явище. У будь-якому випадку у всіх творах пірати постають в образі авантюристів, сміливців та просто славних хлопців. Дійсність же сильно відрізняється, і правило «коли смішно, тоді не страшно» в такій ситуації не діє. Чому так — розповідаємо далі.

Піратство існувало з того часу, як почалися морські вантажоперевезення; нікуди воно не поділося і до цього дня. Щорічно відбувається кілька сотень нападів на судна, беруться сотні заручників, деякі з них гинуть. ООН вважає піратство глобальною загрозою, ставлячи його практично в один ряд з міжнародним тероризмом та наркотрафіком.

Коротко про головне

Захоплення кораблів діляться на дві категорії. Перша — це захоплення судна з дорогим товаром на борту (наприклад, з нафтою, іншими корисними копалинами або навіть зі зброєю). Власники вантажу, швидше за все, захочуть повернути його та будуть готові заплатити.

Друга категорія набагато небезпечніша, адже метою піратів може стати недорогий вантаж, а саме екіпаж. За них теж можна вимагати велику суму викупу. При такій стратегії під роздачу може потрапити взагалі хто завгодно — від простих рибалок до круїзних лайнерів. Були навіть випадки атаки на військові та патрульні кораблі.

Таким чином, грань між піратством і тероризмом розмивається. Немає жодної морської романтики в захопленнях судів. Члени екіпажу піддаються тортурам і вбивствам — так пірати демонструють серйозність намірів та наполягають на якнайшвидшій виплаті викупу.

Тобто піратство в XXI столітті залишається актуальним і як раніше є проблемою світового рівня. Є більш небезпечні місця, є — менш, але напади та спроби захоплення відбуваються у всіх океанах світу. Розглянемо кілька найактивніших ділянок.

Малаккська протока

Сьогодні піратство в Малаккській протоці вдалося трохи приборкати, але це успіхи буквально останніх декількох років. Досягти успіху вдалося тільки спільною роботою всіх держав регіону.

До цього протягом минулих 15-20 років острова Індонезії та Малайзії — найнебезпечніше місце у світі за загрозою піратства. Історично склалося так, що там проходять найбільші торгові шляхи; вони, до речі, і забезпечили економічне диво Сінгапуру — він буквально стоїть на перетині світових торгових маршрутів, маючи один з найбільших портів.

Сама протока довга та вузька, як пляшкове горлечко. У деяких місцях її ширина складає всього 2,5 кілометра. І ось через це пляшкове горлечко проходить чверть світової торгівлі нафтою. В добу там «пропливає» приблизно 12 мільйонів барелів.

Ще в середині нульових щорічно відбувалося по 300 нападів. Кожне десяте закінчувалося викраденням судна та вимогою викупу. Звичайно, це не завжди танкери, навантажені нафтою, але цифри для XXI століття зашкалювали. 

Об’єднавши зусилля, Індонезія, Малайзія, Філіппіни, Сінгапур, Індія, Таїланд та Південна Корея зуміли витіснити піратів. Однак, попри зниження кількості нападів конкретно в цій протоці, загальне число нападів у всьому світі тільки зросла. З чого можна зробити висновок про наявність великих координаційних центрів світового піратства.

Прищемили щупальця в Малаккській протоці — не біда, є багато інших прекрасних місць. Ось історія, яка побічно підтверджує наявність глобальної піратської мережі. Є Бангкокська компанія Thai International Tankers; у неї є 11 судів. За півтора року скоєно чотири напади саме на судна цієї фірми. Грубо кажучи, піратство в змозі знищити відносно невеликих перевізників. З огляду на загальну кількість кораблів, що курсують в регіоні, вірогідність такого збігу (чотири напади на кораблі однієї фірми) вкрай малоймовірна.

Сомалі

Піратство в Сомалі розквітло на початку нульових. Тоді Сомалі як держава остаточно звалилася в анархію — в найгіршому сенсі цього слова. Тобто в ті роки воно фактично перестало існувати як єдина держава.

Поки сухопутні проголошували незалежність, берегова охорона змінювала національні прапори на Веселого Роджера. Велика частина колишньої берегової охорони та ВМФ, що базуються в Пунтленді, перейшли в пірати. Тому «сомалійські пірати» й стали такими успішними. Вони здійснюють не більше всіх нападів, але найбільше успішних. 

Спочатку вся ця справа подавалася як боротьба з експлуататорами. Загалом, захоплювати стали великі рибальські кораблі, вимагаючи за них навіть не викуп, а сплату податку. Щось на кшталт «це наша протока, риба теж наша — платите і ловите». Скільки? Та копійки — 20-50 тисяч доларів. Власники суден не раділи від цього, але це правда невеликі суми — їх стали виплачувати. І тут пірати відчули запах великих грошей.

Потім трапився 2005 рік. Таїландське рибальське судно Sirichainava 12 йшло в супроводі берегової охорони офіційного Сомалі. Однак замість охорони команда вирішила захопити Sirichainava 12 та зажадати викуп вже в 800 000 доларів. Спроба провалилася (загарбників ліквідували під час переговорів), але інцидент підняв ставки. Відтоді значно зросла як кількість нападів, так і суми викупу.

Зараз середній викуп корабля з командою становить 4 мільйони доларів. Найуспішнішим був 2011 рік — тоді сомалійські пірати утримували близько 50 суден в очікуванні викупу. Крім залізяк викупу очікувало ще 480 моряків. 

Найбільшим уловом — Irene SL. За нього пірати отримали 13,5 мільйона доларів. Цікаво, що піратів взагалі не хвилював вантаж танкера (нафта), оцінюваний в 200 мільйонів. До отримання викупу танкер використовувався для нападів. Він досить високий, і з нього зручно обстрілювати менші за розмірами судна.

Гвінейська затока

Нині Гвінейська затока — найнебезпечніше місце для судноплавства. Тут відбувається найбільше нападів, і, на відміну від інших регіонів (навіть від Сомалі), нігерійські пірати проявляють дуже високий рівень жорстокості.

Зазвичай африканські розбійники являють собою добре озброєні і складно організовані кримінальні угруповання, які часто використовують плавучі бази для здійснення своїх атак. Насильство та жорстокість є не простою примхою або якимось збоченням, а справжньою бізнес-моделлю. Суть в наступному: власник танкера може заплатити викуп, але якщо відрізати у капітана або його помічника якусь частину тіла — викуп заплатять швидше та й торгуватися не стануть.

Ефект від дій піратів складно переоцінити, особливо в рамках і без того небагатого регіону. Нігерія межує з бідною країною Бенін; там є великий порт Котону. У 2012 році обсяг торгівлі скоротився на 70%, що спровокувало економічну кризу в країні. Такий ось результат піратства.

Раніше був приклад того, як пірати можуть знищити невеликі компанії, а тут ми бачимо, що можуть впасти цілі країни. Нехай і невеликі, але все-таки країни.

Джерело: brodude.com

Фото: Pexels, Pixabay