Вечір в хату, законотворці, або легалізація «ворів в законі»

Саме так можна охарактеризувати появу в тексті Кримінального кодексу України поняття «вор в законі». Автори поставили собі за мету повторити успіх Грузії у боротьбі із організованою злочинністю, але чомусь пішли шляхом «копіпасту» законодавчих положень та й це зробили не повністю. Що вдалося та які потенційні наслідки?

«Вор в законі» тепер буде визначатися як «суб’єкт підвищеного злочинного впливу, який завдяки авторитету, іншим особистим якостям чи можливостям, здійснює злочинний вплив і координує злочинну діяльність інших осіб, які здійснюють злочинний вплив».

Це не всі зміни, які пропонуються законодавцем, також:

1. Зі статті 255 КК України (створення злочинної організації) у інші статті «розведено» декілька окремих складів злочинів та диференційовано їх.
2. Закріплюється поняття «злочинна спільнота».
3. Вчинення злочину особою, яка здійснює злочинний вплив (у тому числі «вором в законі») є особливо кваліфікуючою ознакою.
4. Криміналізується особливий вид підбурювання – встановлення або поширення в суспільстві злочинного впливу.
5. Криміналізується звернення до особи, яка може здійснювати злочинний вплив.

Автори законопроєкту посилаються на позитивний досвід Грузії у цьому питанні. Однак вони не зважають на ключові відмінності між тим, які закони були прийняті в цій країні, щоб Європейський суд з прав людини не встановив порушення статті 7 Конвенції про захист прав людини (далі – Конвенція).

Нагадаємо, що стаття 7 Конвенції не лише забороняє зворотну дію кримінального закону, а й ставить певні вимоги до якості кримінально-правових норм, які повинні бути чіткими, а їх застосування передбачуваним. Звісно, кримінальний кодекс не може містити абсолютно чітких та визначених понять, оскільки в звичайній мові певне слово може мати велику кількість значень. Але законодавець повинен докласти всіх зусиль для того, щоб забезпечити послідовну та сталу практику тлумачення певних термінів.

Так, у рішенні по справі «Ашларба проти Грузії» (Заява № 45554/08) ЄСПЛ звернув увагу на те, що владою Грузії було прийнято зміни не лише до кримінального кодексу, а й прийнято пакет законів, які визначають ключові поняття такі як «злочинна спільнота», «член злочинної спільноти», «вирішення суперечок з використанням повноважень злодія в законі», «злодій в законі». Крім цього, ЄСПЛ врахував дослідження, які показали, що існування та функціонування «злочинної спільноти» мало негативний вплив не лише тюремний сектор, але й широку громадськість Грузії, включаючи її найуразливіших членів, а саме молодь.

Однак, чим же грузинський досвід відрізняється від українського і які наслідки можуть бути після набрання чинності прийнятим законом?

По-перше, це фрагментарність та непослідовність законодавця. Не приймаючи закон, який би визначав основні поняття, а також не вносячи зміни до Загальної частини Кримінального кодексу України, він створює нову форму співучасті – злочинна спільнота.

Новий термін – злочинна спільнота 

Як правильно зауважило Головне юридичне управління ВРУ щодо законопроєкту № 2513, злочинна організація – це не лише сукупність п’яти і більше людей. Існують певні суб’єктивні та об’єктивні ознаки, до яких відноситься ієрархічність, єдність наміру на вчинення злочинів. Зміни до кримінального закону не дозволятимуть це встановити, що поставить під сумнів можливість ефективного застосування цих законодавчих новел.

По-друге, невизначеність та нечіткість окремих формулювань. Так, суб’єкт підвищеного злочинного впливу повинен бути авторитетним, володіти такими якостями чи можливостями, які дадуть йому змогу здійснювати злочинний вплив. Ці законодавчі положення є настільки невизначеними, що за необхідності під них можна підігнати будь-якого керівника компанії, яка «оптимізує оподаткування», структурує бізнес чи звертається до контрагента з вимогою виконати умови договору. Ціна такої невизначеності – від 7 до 15 років позбавлення волі. Напевно, досить дорого.

Від цього може постраждати і бізнес

Взагалі, якщо ми говоримо про можливості тиску на бізнес, то вказані зміни до кримінального закону безумовно підвищують їх імовірність. Адже у певних випадках завданням правоохоронних органів є максимально «натиснути» на імовірних підозрюваних осіб, а невизначені законодавчі положення та значний розмір покарання, який загрожує – цьому тільки сприяють.

По-третє, використання термінології «вор в законі». ЄСПЛ видалось цікавим досвід Грузії використовувати розмовну мову у визначенні законодавчих понять. Він вважав, що це  зробили для того, щоб суть нових злочинів була зрозумілішою громадськості.

Пропонуємо українському законодавцю піти далі і зробити лексику кримінального кодексу більш доступною для тих, кому він адресований. Наприклад, статтю 296 КК України (хуліганство) – перейменувати на «бакланство», статтю 198 КК України (придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом) – «барижництво», статтю 115 КК України (умисне вбивство) – «мокруха».

Жарти жартами, але цілі законодавця є позитивними. Дійсно, потрібно працювати над тим, щоб зменшувати частку організованої злочинності у структурі злочинності як явища. Однак чи існуючі кримінально-правові норми справді настільки перешкоджали цьому процесу, що потрібно було змінювати кримінальний закон – це питання риторичне.

Автори:

Станіслав Борис, керівник проектів практики безпеки бізнесу,

Павло Демчук, молодший юрист практики безпеки бізнесу