Вебінар АПУ із ВС щодо недійсності правочинів: про що розповіли

Асоціація правників України підготувала короткі тези з вебінару, присвяченому обговоренню судової практики ВС щодо визнання правочинів недійсними.

Спікером був Василь Крат, суддя Касаційного цивільного суду у складі  Верховного Суду. Зазвичай, як у доктрині, так і в судовій практиці, про «недійсність» говорять виключно стосовно правочинів. Проте, конструкція є значно більш обширною.

Про загальні засади застосування & проблематику

Суддя зауважив, що базуються вони на принципах і засадах, які використовуються щодо «недійсності» правочинів, хоча загальний підхід, який застосовується ВС, може бути екстрапольований і на інші випадки.

По-перше.Недійсність як приватно-правова категорія.

Пан Крат нагадав, що цивільне законодавство містить численні випадки згадок недійсності, тому варто розуміти, що належить вона саме до приватно-правової категорії. Тут вона покликана запобігати порушенням прав цивільних прав та інтересів або ж відновлювати їх:

«По своїй суті, конструкція недійсності орієнтована виключно на створення ефективного механізму їх захисту».

При цьому, відповідно до висновку Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду  використовувати такий інструментарій для невиконання публічних обов’язків, звільнення майна з-під арешту чи створення преюдиційного рішення суду для відповідного типу відносин недопустимо:

«Для обороту недійсність не є самоціллю».

По-друге.Недійсність як спосіб захисту.

Суддя нагадав, що до Постанови ВП ВС від 10 квітня 2019 року у справі №463/5896/14-ц, в судовій практиці був сформований підхід, який передбачав, що позов про визнання нікчемного правочину недійсним є допустимим, тому він може пред’являтися та розглядатися по суті. ВП ж у своїй постанові орієнтує учасників процесу на необхідність акцентування уваги на питанні застосуванні наслідків:

«Якщо є підстава нікчемності, то пред’являти позов про визнання відповідного правочину недійсним не потрібно. Потрібно одразу ставити питання про застосування наслідків», — підкреслює суддя, та зауважує — з точки зору зменшення кількості судових спорів, пов’язаних із констатацією факту нікчемності правочину, такий підхід є виправданим. Так, він зменшує як навантаження на судову систему, так і спрощує захист порушених прав та інтересів цивільного обороту.

Та при цьому, пан Крат підкреслив, що визнання нікчемного правочину недійсним саме на вимогу його сторони не є належним способом захисту прав, ба більше — призводить до порушення прав позивача.

Про текстуальну недійсність

Василь Крат нагадав, що недійсні правочини умовно поділяються на два види: оспорюваний та нікчемний. Як вони поділяються? Критерієм розмежування є пряма вказівка закону. Так, нікчемним є правочин, недійсність якого саме встановлена законом і не потребує рішення суду. Конструюється ж вона за допомогою текстуальної недійсності, адже існує вона також лише в разі наявності прямої вказівки закону.

Про доктрину venire contra factum proprium або «ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці»

Так звана доктрина заборони суперечливої поведінки, базується на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Суддя розповів, що в її основі лежить принцип добросовісності. А от поведінкою, яка йому суперечить, є, така, що не відповідає попереднім заявам/ поведінці сторони, якщо інша сторона, яка собі шкодить, розумно покладається на них.

Крім того, пан Крат розповів про підстави та нюанси недійсності правочинів, актів органів юросіб і документів. На завершення вебінару суддя відповів на запитання учасників.

Запис вебінару можна переглянути тут.

З презентацією Василя Крата можна ознайомитися за посиланням.

Фото: pixabay