Сторона обвинувачення повинна доводити у суді факт відсутності провокації хабара — ЄСПЛ

Прокуратура мала взяти на себе тягар доказування того, що не було провокації хабаря, а отже, і порушення ст.6 (право на справедливий суд) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Такий висновок зробив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Чохонелідзе проти Грузії», назвавши при цьому дві складові гарантій правомірного використання негласних дій правоохоронних органів, передає  інформаційний ресурс «ECHR.Ukrainian Aspect».

Пан Чохонелідзе, який обіймав керівну посаду у місцевій владі, пообіцяв посприяти в отриманні дозволу на будівництво комерційного об’єкту і був затриманий під час одержання хабаря. Доказами провини у ході розслідування стали мічені купюри, сліди спеціальної фарби на руках чиновника, а також записи розмов з особою, яка звернулася до підозрюваного з проханням про сприяння у вирішенні проблеми.

Під час судового розгляду Чохонелідзе заявив про те, що став жертвою провокації з боку правоохоронних органів, оскільки, як з’ясувалося, особа, що зверталася до нього по допомогу, була негласним співробітником поліції, яка і раніше брала участь у негласних заходах в рамках щонайменше чотирьох спецоперацій. В процесі виникли проблеми щодо виклику у суди (в тому числі під час подальшого перегляду справи) свідка обвинувачення, який ймовірно також був агентом спецслужб. Твердженням обвинуваченого про провокацію злочину суди  не відреагували. Верховний суд також відхилив скаргу як неприйнятну.

Для відновлення прав засуджений звернувся до Європейського суду з прав людини.

У ЄСПЛ нагадали, що використання негласних агентів для боротьби з тяжкими злочинами вимагає чітких, адекватних і достатніх процесуальних гарантій допустимості. А суспільний інтерес не може виправдовувати використання доказів, здобутих у результаті провокації.

Для цього існує дві складові гарантій: предметна та процесуальна.

Що стосується першої складової, то влада має довести, що були вагомі підстави для проведення спецоперації, а також те, що до залучення поліції були вчинені протиправні дії. Це доводить відсутність спонукання до вчинення злочину. В цьому контексті особливе значення має джерело інформації і ЄСПЛ розмежовує відомості, отримані від приватної або посадової (працівника поліції, агента) особи. Тому вкрай важливо в кожному випадку встановити, чи було злочинне діяння розпочате в той момент, коли джерело почало співробітничати з поліцією. У справі, що розглядалася предметна складова була дотримана: чиновник озвучив суму хабаря зацікавленій у вирішенні проблеми особі без жодних попередніх домовленостей.

В частині процесуальної складової можливість відмежування законного застосування негласних сил від провокації злочину пов’язана із наявністю у законодавстві чіткої процедури санкціонування та проведення оперативних заходів. Також у цьому контексті для судів повинна існувати можливість заслухати і піддати перехресному допиту агентів та інших свідків щодо можливої провокації. В іншому випадку суд має вказати грунтовні  причини відмові від цього.

ЄСПЛ звернув увагу на те, що попри заяви Чохонелідзе, суди не проаналізували обставин ймовірної провокації з боку поліції. Ймовірно у разі розгляду даного питання у суді стороні захисту вдалося б вилучити докази вини із справи. З урахуванням цього прокуратура мала взяти на себе тягар доказування відсутності провокації злочину та порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відсутність будь-якої реакції з боку прокуратури, на думку ЄСПЛ, могла бути пояснена об’єктивною неможливістю виконати необхідні дії щодо доказування через відсутність будь-якого офіційного дозволу й контролю за негласною операцією, адже, як зауважив Суд, цю операцію не контролював ні суд, ні інший незалежний державний орган. Національні суди, які могли б заповнити цю прогалину, не змогли забезпечити допиту ключового свідка (передбачуваного другого агента), що порушило принцип змагальності.

Відтак, через відсутність нормативної бази для проведення негласного заходу, нездатність прокуратури нести тягар доказування та нереагування суду на твердження заявника про провокацію, ЄСПЛ констатував факт порушення норм ст. 5 Конвенції в частині справедливого судового розгляду.

З текстом рішення у справі «Чохонелідзе проти Грузії»» у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.