Сталкінг: Як палкі залицяння стають злочином

Десятки смс, телефонних дзвінків, відстеження усіх дописів у соціальних мережах, сотні подарунків під порогом дому та таємне споглядання за об’єктом захоплення — все це красиво виглядає лише у романтичних кінофільмах чи книжкових романах. У реальному житті — надокучання, що воліє стати злочином. Що таке сталкінг та чому він настільки небезпечний — розповідаємо далі.

Якщо вдатися в історію, то поняття сталкінгу не є чимось новим для людей. Головний судовий прецедент виник приблизно 30 років тому в штаті Каліфорнія, де палкий шанувальник після 3 років переслідування застрелив кіноактрису Ребекку Шеффер. Та про все по черзі.

Що ж таке сталкінг?

Як ви вже могли здогадатися, сталкінг (від англ. stalking — пошуки, які передбачають переслідування) — це нав’язлива увага до однієї людини з боку іншої або групи людей. Така увага справедливо розцінюється як форма домагання і залякування, а тому й вважається одним з видів психологічного насилля.

Проявляється сталкінг у різних формах, починаючи від банальних конвеєрів з повідомленнями до повноцінного переслідування і стеження. А з появою інтернету винник і його новий різновид — кіберсталкінг.

Організація Stalking Resource Center (SRC) з США, яка з 2002 року вивчає проблеми переслідування, наводить кілька способів, якими користуються сталкери: вони стежать за жертвою і з’являються з нею в одних місцях; надсилають подарунки, листи, повідомлення у соцмережах; використовують пристрої для стеження, наприклад, GPS-трекери і приховані відеокамери; з’являються біля будинку, університету або ж місця роботи жертви.

Сталкери також можуть загрожувати жертві або її рідним і друзям, публікувати в інтернеті фотографії, чутки або інший «компромат». Нерідко переслідувачі виходять на зв’язок з близькими жертви.

“Визначення різняться у різних юрисдикціях, однак хороше робоче визначення сталкінгу — це курс поведінки, спрямований на конкретну людину, який змушує її відчувати страх”, — вважають в SRC.

Хто знаходиться під маскою сталкера та для чого це все?

Зазвичай сталкінгом займаються люди, які маніакально захоплені кимось. У них виникає непереборне бажання знати про вас все. А тому нав’язливим прихильником може стати будь-хто кому до вподоби: друг, що втомився від френдзони, чи колега на роботі.

Найчастіше сталкерами стають люди, які раніше були близькі зі своєю жертвою.

Видання Journal of Forensic Sciences пише, що середня тривалість переслідування — 1,3 року. Сталкери можуть спостерігати за своїми жертвами у різних місцях — частіше всього біля будинку, в університеті й на роботі; дві третини переслідують своїх жертв якщо не щодня, то принаймні один раз в тиждень.

У більшості випадків між сталкером і жертвою відбулася якась подія, яка сприймається першим як відмова. Відсутність взаємності і стає мотивацією для подальших дій переслідувача.

Не варто вважати, що сталкер — обов’язково чоловік. Якщо насильство — це все ж прерогатива чоловіків, то сталкінгом захоплюються представники обох статей. Статистика свідчить, що жінку в 67% переслідує чоловік, а чоловіка може переслідувати як чоловік (частіше), так і жінка (рідше), але ймовірність можливого стеження все-таки нижче.

Переслідування та покарання: міжнародна практика

Вперше криміналізований сталкінг був тільки в кінці минулого століття, перший закон проти нав’язливого переслідування прийняли в американському штаті Каліфорнія в 1990 році. Тоді ж у законі прописувалося й визначення сталкінга — «свідоме, що здійснюється одноразово зі злим умислом, переслідування, що завдає клопоти іншій людині».

Шкода, та на прийняття цих законів багато в чому вплинуло вбивство актриси Ребекки Шеффер. Три роки її переслідував шанувальник Роберт Джон Бардо. А в 1989 році він прийшов до неї додому і застрелив актрису. Його засудили до довічного позбавлення волі. Згодом подібні закони з’явилися в Канаді, Австралії і Бельгії.

У 2007 році в Німеччині було прийнято поправки до Кримінального кодексу, що передбачають покарання за переслідування. Сталкери в Німеччині можуть позбутися волі на строк до трьох років. У Шотландії закон про боротьбу зі сталкінгом набрав чинності у 2010 році. В Англії та Уельсі сталкінг став кримінально караним злочином у 2012 році.

 Однак навіть у країнах з прогресивним законодавством існує серйозна проблема з його втіленням на практиці. Наприклад, статистика Великої Британії показує, що 8 з 10 людей, яких звинувачують в сталкінгу, не притягаються до відповідальності. Тобто після подання понад 10 тисяч заяв про сталкінг в Англії та Уелсі протягом 2018 року лише 1822 підозрюваним висунули офіційні обвинувачення.

Крім законів у багатьох країнах є громадські організації, що займаються допомогою жертвам сталкерів. До прикладу, у Великобританії є The Suzy Lamplugh Trust, яка організувала національну гарячу лінію для підтримки постраждалих від переслідувань.

Що говорить українське законодавство?

Українське суспільство ще не розгледіло в сталкінгу серйозної загрози: постраждалим часто радять «просто не звертати уваги», хоча  проблема є доволі поширеною.

Наразі відсутній чіткий правовий механізм захисту від наполегливих прихильників. Так, постраждалі просто не можуть звернутися за допомогою до правоохоронних органів, оскільки статті про «переслідування» не існує. 

Є лише згадка цього поняття в Кодексі про адміністративні правопорушення і в контексті домашнього насильства. Сталкінг або будь-яке інше посягання на недоторканність приватного життя в Україні – заборонене. Найчастіше дії сталкерів можуть розглядатись у розрізі статті 182 “Порушення недоторканності приватного життя”, та успіхом ці справи не увінчуються.

Але це не єдина норма закону і обмежуватися нею не варто. Наприклад, захистити себе від сталкінгу з боку когось із родичів можна за допомогою термінового заборонного припису на наближення до вас. Це дозволяє Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Якщо сталкер використовує ваші особисті дані, фото чи відео без дозволу – це можна заборонити на основі положення статті 307 Цивільного кодексу України. Використання ваших паспортних даних, даних про здоров’я, банківські рахунки та навіть ваш номер телефону також є незаконним. Право на захист таких персональних даних закріплено в Законі України «Про захист персональних даних» та супутніх нормативно-правових актах.

Прикро, та в Україні не існує офіційної статистики, та і переслідування не вважається злочином, та навіть виправдовується суспільством як прийнятна практика, подібна до залицянь чи висловлення симпатії. 

Автор: Назарій Стах

Джерело: stalkingawareness.org, victimsofcrime.org, forumdaily.com, inspired.com.ua, ellegirl.com

Фото: pixabay, eduonix.com, familypsy878.com