Сьогодні найкорисніші книги для практичних працівників — видання методичного спрямування: Микола Туркот

Микола Туркот — полковник юстиції запасу, ветеран військової служби та почесний працівник прокуратури України. А ще він автор понад 180 наукових та навчально-методичних праць, серед яких 120 праць — у воєнній сфері.

Одна з його книг — «Судовий допит» — користується популярністю серед правників. У ній викладена методика підготовки юриста до допиту, техніка формулювання запитань, наведений перелік найбільш дієвих тактичних прийомів тощо. І все це з посиланнями (у вигляді QR-кодів) на рішення вітчизняних судів, практику ЄСПЛ, національне та міжнародне законодавство. 

Ми розпитали автора про те, чому він вирішив писати книги, як його практичний досвід у правоохоронних органах допоміг йому у цій справі та в чому особливості книги «Судовий допит». 

Розкажіть чому ви вирішили обрати у своєму житті право?

Я за першою освітою — військовослужбовець. Коли починав службу ще за часів колишнього СРСР,то побачив, що люди, які захищають батьківщину — самі не захищені. Починаючи з солдата та закінчуючи старшим офіцером — всі могли піддаватися незаконному стягненню або свавіллю. Одного разу, мій командир роти (перший вчитель) зібрав всі необхідні документи, звернувся до прокурора та повернув собі незаконно утримані командиром частини кошти. Відверто кажучи командування та особовий склад були у стані, близькому до шоку.

Саме тоді я зрозумів, що право насправді працює, тільки потрібно знати, як його застосовувати. А для цього треба здобути освіту. Як тільки військовим дозволили навчатися у юридичних вишах, я відразу скористався цією можливістю. Надалі я працював в правоохоронних органах, при цьому  завжди вважав, що кожна людина повинна бути захищена законом.

А як з’явилася у вашому житті прокуратура? Як відбувся цей перехід від військового до прокурора?

У 1991 році я опинився в дивізії спецсил Національної Гвардії України. Оскільки я навчався  у юридичному виші, то надавав правничу допомогу командирам, офіцерам, содатам тощо. В результаті мене призначили начальником юридичної служби.

Але у той час з правоохоронних органів відтікали професійні кадри, оскільки більшість вважала, що бізнес та комерційна сфера — це їх призвання. Як результат, посади потребували заміщення. Керівництво гарнізонної прокуратури помітило мої здібності й працездатність та запропонувало перейти на службу у військову прокуратуру.

Скільки років ви пропрацювали в правоохоронних органах?

У правоохоронних органах — понад 25 років. Я працював і слідчим, і старшим слідчим, і слідчим в особливо важливих справах, і прокурором, який підтримував державне обвинувачення в суді.

Також я пропрацював 10 років у Генеральній прокуратурі. Далі — Національна академія прокуратури. Понад десять років очолював процесуальні кафедри, оскільки маю науковий ступінь та практичний досвід.

Чому ви почали писати книги? 

Насправді робота юриста, який здійснює свої повноваження у кримінальному провадженні — дуже складна. Потрібно постійно навчатися, опановувати та працювати над собою.

Раніше не було навчальних тренінгів, чогось практичного, тому я сам змушений був здобувати досвід. І я дійшов висновку, що сьогодні для молодого покоління повинна складатися інша ситуація.

Зараз у моєму творчому доробку 52 книги та 180 робіт. З них 120 у воєнній сфері. Книги не лише у воєнній сфері, а й з кримінального права, кримінального процесу, кримінології тощо.  

Коли ви написали першу книгу?

У 2010 вийшла перша книга за моєю участю «Основи протидії злочинності». Серйозна праця з кримінології та військової злочинності.

На той час існувало дуже мало праць з військової злочинності. Оскільки я знав про це все з середини, то вирішив поділитися своїм досвідом і знаннями. Я навчав людей не лише  на базі Академії, а виїжджав до прокуратур регіонів. Так само проводив тренінги для слідчих ДБР тощо. До речі, за п’ять років з 2014 по 2019 я 39 разів був в АТО з навчальною метою.

Книги ж, я рахую, є корисними та цікавими для практиків. Тобто у який спосіб зробити те чи інше. Тактика відповідає на запитання «що потрібно зробити для досягнення мети?», а методика — «у який спосіб». До прикладу, щоб отримати показання необхідно провести допит — це тактика, а методика розповідає, як це зробити.

На жаль, навіть працівники ДБР, які раніше працювали в Національній поліції, прокуратурі чи інших правоохоронних органах, не завжди можуть правильно побудувати перелік запитань та провести допит. Якщо запитати, у який спосіб проводити допит, чи яка різниця між закритим, відкритим та уточнюючим запитанням, ніхто не дасть відповіді..

Розкажіть про книгу «Судовий допит». У чому її особливості та  унікальність?

Вона цікава тим, що розповідає про всі види допитів у КПК: прямий, перехресний та одночасний. Кожен допит розглядається з точки зору як теорії, так і практики. Тут є методика: наприклад, у якій ситуації які потрібно ставити питання. Ця книга не лише для прокурорів чи суддів, а й для захисників, студентів, аспірантів та всіх тих, хто якось пов’язаний з кримінальним провадженням.

До речі, у цій книзі я вперше дав визначення допиту на випередження — це допит свідка з незручних для нього питань, завдяки яким ми уникаємо його дискредитації   перед судом. Також на прикладах висвітлив, чому саме  перехресний допит є вельми небезпечним засобом отримання  показань.

Чим може бути корисна ця книга для практикуючих юристів?

Вона може бути корисна прокурорам, адвокатам, і суддям. Наприклад, якщо одна зі сторін ставить навідні запитання, хоча повинна допитувати свідка у формі прямого допиту, то суддя за наявності  клопотання протилежної сторони має право зняти таке запитання. Для того, щоб головуючий у судовому провадженні мав можливість приймати процесуально виважені рішення, а сторони не порушували правила проведення допиту, у книзі надано приклад різних судових ситуацій. Адже зараз ми з вами добре розуміємо, що реалізація принципу змагальності завжди потребує серйозної підготовки з боку учасників кримінального провадження.

 У вас на сторінках книги є QR-коди. Розкажіть, для чого це?

Щоб допомогти нашим колегам зберегти свій час. QR-коди слугують своєрідним “драйвером”, переносячи користувача на сторінку Єдиного державного реєстру судових рішень з відповідними вироком, ухвалою чи постановою  суду або на сторінку сайту Верховної Ради з потрібним нормативно-правовим актом, так само  на конкретне рішення ЄСПЛ.

Чому ви також додали рішення ЄСПЛ?

Оскільки це частина нашого національного законодавства, ми повинні його вивчати та застосовувати під час здійснення кримінального провадження. До прикладу, рішення «Нечипорук і Йонкало проти України» визначає, що таке обґрунтована підозра, а  Рішення «Коробов проти України» дає нам розуміння розумного сумніву. Доречі  відповідно до ч.2 ст.17 Кримінального процесуального кодексу України сторона обвинувачення  повинна довести винуватість особи поза розумним сумнівом.

По суті, такі рішення дають нам розуміння того, що таке право та як ми повинні діяти в кримінальному провадженні, щоб не порушувати права людини.

У книзі «Судовий допит» написано, що це видання третє. Розкажіть про перші два.

Ця книга не є вирваною з контексту. Мені доводилося робити два підручники «Підтримання прокурором державного обвинувачення» та «Підтримання прокурором публічного обвинувачення». Ці підручники були серйозною працею на 700 сторінок кожна. Згодом ми дійшли висновку, що практичному працівнику не вистачає часу часу знайти потрібні думки й приклади серед іншого матеріалу. Тому вирішили видати невелику книгу, де була б зібрана суть та методика. Як результат, ми зробили науково-практичний посібник «Судовий допит». Це така собі «папочна» книга. 

Що таке «папочна» книга?  

Це фактично методичка. Це ті книги, які не займають багато місця в папці чи портфелі правника. Вони зроблені, щоб практикам зручно було тримати їх при собі та у будь-який момент звертатися за порадами чи підказками до посібника.

Ви сказали, що написали понад 50 книг. Яка з них вам далася найтяжче: чи є якась особлива?

Я пишаюся кожною тою чи іншою мірою. До прикладу, крайня моя книга «Особиста безпека прокурора» скоро буде перевидаватися, бо її вийшло лише 37 примірників. Але відгуки від прокурорів були суто позитивними. Там присутні посилання на всі нормативно-правові акти, які захищають прокурора. І для тих, хто працює на цій ниві, таке зібрання дійсно важливе.

Раніше ви казали, що військові чи «люди з погонами» не можуть себе захистити. Чому їм варто захищатися? А головне — від кого?

Я вважаю,, насамперед від поспішних та непродуманих  рішень. Річ у тім, що у країнах з розвинутою формою демократії, людина, яка служить, користується великою повагою у суспільстві. Коли Європі чи США громадянин працює в прокуратурі, служить органах правопорядку чи збройних силах, він добре усвідомлює своє своє призначення, завдання та місце у суспільстві. На шляху становлення Української держави так само існувало чимало прикладів самовідданого служіння офіцерів своєму народу. Тому, на мій погляд, навіть в умовах реформ повинна зберігатися  “золота середина”.

Підсумовуючи, навіщо ви пишете книги? Яка основна мета?

Коли ми будемо правильно та у законний спосіб використовувати процесуальні дії, то це допоможе не лише юриспруденції чи кримінальному провадженню, а й суспільству. Юрист повинен бути професіоналом. І я сподіваюсь, що мої книги допоможуть правникам у їх щоденній кропіткій роботі. Бо якщо юрист не вміє сформулювати запитання, висловити свою думку та не бажає вчитися, то треба або щось виправляти, або змінювати професію.