Що там по кодексу етики із захисту осіб із сумнівною репутацією?
Звичайно так. На це має право як потерпіла особа, так і власне адвокат, який або сам береться за справу, або його призначає держава. Але що з приводу маніпуляцій довірою до себе, як до особистості, та закликів «хто не вірить в його невинуватість, той…недобра людина»?
Багато адвокатів pro bono відомими справами заробляють довіру до себе, професійну репутацію, публічність, адже «марнославство мій найулюбленіший порок» (з фільму «Адвокат диявола»). Це нормально.
Однак єдине, що мені не подобається в цій схемі, це те, що такі адвокати намагаються підсвідомо віднести людей, в яких інша думка щодо правопорушника та його репутації, вчинених ним можливих проступків, захисником якого вони являються, до касти нехороших.
Це як мінімум не етично з точки зору права на власну думку та позицію щодо певних ситуацій та певних людей. Тим паче публічних, які свідомо виходячи в публічність автоматично надають згоду на отримання будь-якої критики до себе та своїх вчинків.
На мій погляд, будь-які маніпуляційні заклики проти думок людей про підзахисного як публічні вирази «якщо ви так думаєте, то я ніколи не потисну Вам руку», «якщо ви вірите прокурору та статті про злочин, яка інкримінована моєму підзахисному, Ви взагалі не людина» не роблять честі адвокату, який будує правозахисну стратегію.
Звісно, він може так думати та вважати, але не запевняти всіх на сторінках в соціальних мережах. Це смішно. Все це сама банальна дешева маніпуляція та робиться просто на публіку для нібито підкріплення інтересу до власної особи адвоката і звертання уваги ЗМІ на справу.
Я вважаю, що правозахисник має право залучати будь-які ресурси для доведення правди, захисту свого клієнта. Але є етапи, на яких треба просто зупинитись і заради хайпу не допускати лишніх промов.
Ніхто із нас не був на місці вчинення можливого злочину та не все завжди однозначно. Я, наприклад, навіть коли не знаю всієї суті справи, але бачу подібні заклики колег юристів на своїх сторінках у соціальних мережах, в інтерв`ю тощо, завідомо негативно ставлюсь до їх взятої справи.
Адже всі ці красномовства не передають емпатії до їх клієнта, а лише навпаки психологічно налаштовують простого обивателя на негативне відношення. Такий собі анти піар та завідомо погане ставлення до їх клієнта.
Платформи соціальних мереж дали безоплатну можливість просувати власний бренд. Але лише просування мало для тих, хто прагне все більшої публічності, ще і хочеться хайпанути на pro bono справах. Розумію, нормально. Проте іноді правозахисник не повинен все ж таки перевищувати власну значимість, дозволяючи собі засуджувати думки людей, які мають іншу ніж у правозахисника позицію та не згодні з ним та його позицією захисту клієнта. Це про увагу та обмеження хайпу від доведення та досягнення справедливості.
__________
Редакція може не поділяти думки авторів у розділі «блоги».