Про благодійний забіг Legal Run та спорт у житті юристів

Денис Овчаров і Олександр Горобець — партнери юридичної фірми, які активно займаються спортом, будь-то біг, плавання, триатлон тощо.

Поговорили з ними про те, як впливає спорт на заняття юридичною діяльністю; про пригоди, які траплялися з ними під час змагань; про благодійний забіг до Дня юриста Legal Run, який вони організовують, а також про хард і софт скіли лойерів. 

Як взагалі у вашому житті з’явився спорт?

Олександр: Якщо бути відвертим, то до спорту мене долучив Денис. Адже він вузький спеціаліст у сфері супроводження обшуків і дуже помітна фігура серед адвокатів. Я знав, що він полюбляє спорт, багато бігає та бере участь у змаганнях. І от коли я опинився в компанії «Юскутум», в якій на той момент працював Денис, то ми почали разом бігати. 

Адвокат – це професія, яка потребує певного рівня знань, досвіду, компетенції. А ще вона забирає велику кількість часу, тому потрібна розрядка. Необхідно, щоб мозок та тіло перемикнулися і якраз в цьому мені допомагає біг. Це певний спосіб розвивати свої soft skills. 

Денис: Мій перший забіг (на 2 чи 3 км) був в Києві три роки тому. Я тоді пам’ятаю, що на фініші ще міг закурити. Для мене це був певний челендж. Та після цього з’явилась ідея, а чи не пробігти більше. Не скажу, що я системно тренувався. Для мене біг – це завжди страждання. Навіть зараз я не отримую задоволення від самого процесу, лиш за 200-300 метрів від фінішу. Для мене це так.

Які емоції ти відчуваєш?

Це завжди страх, адже мозок тобі говорить: «Навіщо ти це робиш?».  А ще — це завжди боротьба із собою. Для мене біг — це біль. Існують люди, які кажуть, що біг це класно: гарно, свіже повітря тощо. Воно, напевно, так, але для того, щоб я отримав задоволення від бігу, мені потрібна компанія — бігти мовчки мені складно.

Олександре, а як ти почав займатися бігом більш професійно?

Коли ми з Денисом пробігли перший напівмарафон в Черкасах, мені захотілось більшого. Тоді він запропонував зареєструватись на IRONMAN, що проходив в Австрії. 

Ми готувались півроку. Я зрозумів, що в спорті мені подобаються цілі, які, на перший погляд, недосяжні. Тобто мені цікаво не тільки пробігти, а пробігти з якимось результатом, який би міг порівняти з конкурентами. 

Які у вас є спортивні досягнення?

Денис: Для мене спорт — це більше пригода, і чим вона яскравіша, тим краще. Наприклад, якщо говорити про марафон, то Нью-йоркський марафон — один із найяскравіший у світі. Якщо ультрамарафон, то 100 км — це круто, а 50 км — це так, для початківців. А якщо говорити про результат, то для мене — це досягти фінішу не останнім, хоча такі випадки були. Останнім завжди бути не хочеться.

Олександр: У мене поки що не так багато змагань, як у Дениса. Проте я зараз зосередився на тріатлоні. Хочу досягти певних результатів, які я поставив для себе. Досить правильна позиція організаторів, коли дають за участь медаль. Це своєрідний символ перемоги над собою, супротивником та спогад. У нас з Денисом є діти і найкращий спосіб виховання, це не лаяти — а на власному прикладі демонструвати. Я стараюсь бути гарним прикладом для сина.

Розкажіть історії, які з вами трапилися під час змагань.

Денис: Одного разу під час IRONMAN, коли я їхав на велосипеді, дівчинка на повороті побажала мені удачі. Я повернувся, сказав дякую, уперся в стовп і перекинувся. А ще якось я впав у ноги лікарям швидкої допомоги, стер руку, зламав велосипед… Насправді таких ситуацій вистачає. 

Олександр: А у мене з IRONMAN в Таллінні є смішні фотографії після водного етапу. Потрібно було вибігти з води, пробігти біля глядачів, переодягтися та сісти на велосипед. І от є фотографія де всі атлети позаду мене, а я в фінішній арці пробігаю щасливий.

Так от, насправді на зворотному шляху нам сонце світило прямо по ходу руху, і я трішки осліп. Тобто, коли я вибіг із води, то перше, що побачив — це фінішну арку. Відповідно, почав бігти в цьому напрямку. Мені усі махають, і кричать, — повертай, тобі не в цю сторону (сміється). А я думав, що мене вітають і почав махати у відповідь. Насправді ж потрібно було вийти з води, повернути наліво і бігти як усі. Зате таких фотографій точно ні в кого немає.

Я знаю, що ви організовуєте благодійний забіг Legal Run. Розкажіть більш детально про нього.

Денис: Юристи відзначають професійне свято 8 жовтня. І святкування зазвичай проходить по-різному. Ми подумали, що було б чудово зробити святковий забіг для правників. Але ми знаємо, що юристи просто так не будуть бігти — їм потрібен челендж. Тому вирішили зробити благодійний забіг, який мав би ціль. 

Так сталося, що нас познайомили з Паліативним центром для дітей з проблемним диханням. І у нас все склалося в єдину картинку, адже найскладніше під час бігу – це дихати. Ми визначились, яка апаратура нам потрібна, вивчили інформацію про цей Паліативний центр, як вони допомагають дітям та що їм потрібно. Але головна ідея — привернути увагу юристів до цієї проблематики.

Розкажіть деталі: скільки це буде коштувати, як і де буде відбуватися.

Денис: Забіг буде проходити на Трухановому острові. Щодо оплати є два формати: просто зробити внесок на будь-яку суму, або ж купити квитки. Зараз вони коштують 700 гривень. З цієї суми ми лише оплатимо роботу підрядників, які безпосередньо беруть на себе технічну частину: зробити арку, контроль учасників тощо. На всю решту грошей ми купуємо апаратуру і передаємо в центр.

Брати участь можуть тільки юристи, чи будь-хто? 

Денис: Брати участь можуть усі охочі. Хоча ми зробили акцент саме на юристах,  адже вони тільки нещодавно почали займатися спортом. В АПУ не так давно з’явився спортивний комітет, в НААУ теж. Ми вирішили всіх зліпили в одну купу, чекаємо десь до 200 учасників. Наша мета зібрати 200 000 гривень для того, щоб купити певний набір апаратури для дихання, який так необхідний для хворих діток. У нас є ідея зробити Legal run регулярним забігом. Щоб усі знали, що щороку в День юриста або після нього буде благодійний забіг. Щоб це був челендж, до якого потрібно готуватися. Тому, я думаю, що для багатьох юристів цей забіг стане стартом розвитку нового хобі – бігу.

Яка буде дистанція?

Олександр: Спочатку ми думали поставити дистанцію 15-17 кілометрів, але потім вирішили, що ми це робимо не для змагальних цілей — а з благими намірами. Тому обрали дистанцію 5 км, щоб вона була під силу майже кожному. Крім того, ми максимально намагаємося мінімізувати витрати для проведення цього забігу. У нас не буде таймінгової системи для всіх учасників, не буде чіпів, спеціальних футболок тощо, — ми лиш зафіксуємо результат першого другого третього учасника. Зате у нас буде душевна атмосфера і добрий намір допомогти дітям, щоб вони дихали.

Чи допомагає біг в комунікації з клієнтом?

Олександр: Так, звісно. Ми спостерігаємо за клієнтами не тільки по їх активностях в бізнесі, публікаціях у ЗМІ тощо, а також слідкуємо за їхніми хобі. Ми бачимо, що дехто з клієнтів займається гольфом, хтось яхтингом, а багато займаються бігом. У нас є клієнти, з якими ми робимо естафети, пробіжки, і ми бачимо, що під час цієї пробіжки є теми, які клієнт хоче підняти. Під час бігу ми обговорюємо челенджи, результати, як хто бігає, які досягнення. Найголовніше у таких розмовах — це плани на майбутнє, хто, куди побіжить в наступному році.

Розкажіть якийсь юридичний секретик?

Денис: Я категорично не люблю юридичні секрети, особливо в кримінальних справах. Тому що секрет перемоги в кримінальних справах – це енергія, впевненість, витривалість. Для перемоги — права недостатньо, потрібні особисті якості. Та і взагалі, захист клієнта в кримінальному процесі – це не про право. Право – це інструмент, який дозволяє досягти ціль, а з іншого боку – це бажання не здаватися, здібність падати та заново підніматися і йти до кінця. 

Олександр: Виступ у судовому засіданні не повинен бути довгим, ось такий у мене юридичний секрет. Він повинен бути 10-15 хв (якщо це не пов’язано з клопотаннями та запереченнями). Коли ваш виступ затягується на 30-60 хвилин — це дратує суддю, прокурора. І перед адвокатом стоїть завдання, як вкласти в такий короткий виступ найголовніше. Як на мене, потрібно менше виступати, а більше готувати документи (докази). 

Денис: Робота адвоката складається із двох складових: soft skills and hard skills. Я вважаю, що, на жаль, soft skills зараз більш в пріоритеті, чим професійні навички. Саме вони дозволяють втримати клієнта та досягти результату. 

Професійні навички – це механіка, якої можна навчити будь-кого, як працювати на обшуках та допитах тощо. Але не кожну людину ти навчиш по телефонному дзвінку підірватися та побігти. Адже, може бути велика кількість виправдань, чому я зараз не повинен бігти. Ми зараз в нашій команді намагаємося розвивати soft skills тому, що hard skills зараз не досить цікавлять клієнта, суд чи прокурора. Усім потрібна енергія та максимальний результат за короткий час. 

Посилання для реєстрації на забіг тут: bit.ly/2H65wQZ